Від Івана 10
1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
Eka! to ty taroñako t’ie tsy mizilik’ amy lalam-bein-jolon’ añondriy, fa manganik’ an-dàlan-kafa ro mpikizo naho mpampikametse.
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
I mizilike mb’an-dalam-bei’ i goloboñeiy ty mpiarake o añondrio.
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
Ie ty sokafe’ i mpañambeñey, naho mahatsanoñe i fiarañanaña’ey o añondrio, mbore tokave’e ami’ty añara’e o añondri’eo, vaho iaoloa’e boak’ao.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
Ie hene akare’e o azeo le iaoloa’e vaho orihe’ o añondrio amy te mahazatse iareo i fiarañanaña’ey.
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
Toe tsy horihe’ iereo ty ambahiny, fe mandrife, amy te tsy mahazatse iareo ty feo’ o ambahinio.
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Nirazañe’ Iesoà am’iereo izay f’ie tsy naharendrek’ o tsinara’eo.
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Le nitovoña’ Iesoà ty hoe: Eka! to t’itaroñako te zaho o lalambein’ añondrio.
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Mpampikametse naho mpikizo iaby o taolokoo vaho tsy itsanoña’ o añondrio.
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
Zaho i lalam-beiy: ndra iaia mizilik’ añamako ro ho rombaheñe, himoake ao re naho hiakatse vaho hitendreke fiandrazañe.
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
Kanao mikamoak’ ao ty mpikizo le ty hampikametse naho hañè-doza vaho hanjamañe. Avy raho, hanaña’ iareo haveloñe, vaho hanañe aze am-bokatse.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
Zaho i mpiarake soay, mahafoe ty fiai’e ho a o añondrio i mpiarake soay.
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
Tsy mpiarake i tsimañajay: tsy aze o añondrio, ie trea’e te mipoteake ty farasy, le apo’e o añondrio naho mibioñe naho itsepaha’ i farasiy vaho ampiparatsiahe’e.
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
Mirimatse re fa mpikarama, toe tsy darè’e o añondrio.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
Zaho ro mpiarake soa, fantako o ahikoo vaho apota’ o ahikoo raho,
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
hambañe ami’ty faharofoanan-dRaeko ahy naho ty fahafohinako an-dRae, vaho amoeako aiñe o añondrikoo.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
Mbe aman’ añondry ila’e tsy mpiami’ ty zoloke toy raho; tsi-mete tsy hendeseko mb’etoa iereo, ie hitsanoñe ty feoko vaho ho lia-raike reketse Mpiarake raike.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
Zao ty ikokoan-dRaeko ahy, te amoeako ty fiaiko handrambesako aze indraike.
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
Tsy t’ie haloli’ ondaty amako, fa lahako ty hamoe aze. Amako ty lily hamoeako aze, naho amako ty lily handrambesako aze indraike. Rinambeko aman-dRaeko i lily zay.
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Aa le nifanìmpa-kevetse indraike o Tehodao ty amy tsara zay.
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Maro am’ iereo nanao ty hoe: Aman’ anga-draty re naho minèñe, ino ty ijanjiña’ areo aze?
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Hoe ka ty ila’e: Tsy fisaontsi’ ty aman-kokolampa i tsara rezay. Mahabarababeake ty goa hao o kokolampao?’
22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
Tsatoke asotry e Ierosaleme ao i sabadida-pañorizañey,
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
le nidraidraitse añ’anjomban’ Añahare an-kiririsa’ i Solomona ao t’Iesoà
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
vaho nihimpok’ ama’e o Tehodao nanao ty hoe: Pak’ ombia rehe te mbe hampitarik’ aiñe anay? Naho ihe i Norizañey, adodeo.
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Tinoi’ Iesoà ty hoe: Fa nitaroñako, fe tsy iantofa’areo; mitalily ahy o raha tsitantane anoeko amy tahinan-dRaekoio.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
Fe tsy iantofa’ areo amy t ‘ie tsy mpiamo añondrikoo.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
Mitsanoñe ty feoko o añondrikoo naho fantako iereo naho orihe’ iereo,
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
Toe natolon-dRaeko amako, ie ty bey te amy ze he’e; vaho leo raike tsy hahatavañe iareo am-pitàn-dRae.
30 Я й Отець — Ми одне!“
Raike raho naho i Raeko.
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Nandrambe vato indraike o Tehodao, hafetsak’ ama’e.
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Hoe ty natoi’ Iesoà: Maro ty sata-soa nitoroako boak’ aman-dRaeko, aia amy rezay ty handretsaha’ areo vato?
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
Natoi’ o Tehodao ty hoe: Tsy t ‘ie sata soa ty ametsaha’ay vato, fa i terateray, naho amy te Ihe, ondaty, manao ho Andrianañahare.
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Natoi’ Iesoà ty hoe: Tsy pinatetse amy Hà’areoy hao ty hoe: Vinolako te ndrañahare nahareo?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
Aa naho natao’e ndrañahare o nivotraha’ i tsaran’ Añahareio—toe tsy mete lilareñe i Sokitse Masiñey—
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
le akore te atao’ areo mpiteratera i nimasiñen-dRae naho nañitrike aze mb’ami’ty voatse toiy, amy nataoko te Anan’ Añahare Raho?
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
Ko miantok’ ahy naho tsy anoeko o fitoloñan-dRaekoo.
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
F’ie anoeko, ndra te tsy haoñe’ areo, iantofo o tolon-drahao, hahafohiñe naho haharendreke te amako t’i Rae, vaho ama’e raho.
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
Aa le nipay hitsepak’ aze indraike iereo f’ie nibolititse am-pità’ iareo.
40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
Nibalike mb’ an-dafe’ Iordaney añe re amy nampilipora’ i Jaona valoha’ey vaho nañialo eo.
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
Maro ty nimb’ ama’e, nanao ty hoe: Tsy nanao raha tsitantane t’i Jaona, fe hene to i nisaontsie’e indaty tìañe.
42 І багато-хто ввірували в Нього там.
Maro am’iereo ty niantok’ aze.
