Йов 9

1 А Йов відповів та й сказав:

ויען איוב ויאמר

2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

אמנם ידעתי כי-כן ומה-יצדק אנוש עם-אל

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

אם-יחפץ לריב עמו-- לא-יעננו אחת מני-אלף

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

חכם לבב ואמיץ כח-- מי-הקשה אליו וישלם

5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

המעתיק הרים ולא ידעו-- אשר הפכם באפו

6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

המרגיז ארץ ממקומה ועמודיה יתפלצון

7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

האמר לחרס ולא יזרח ובעד כוכבים יחתם

8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

נטה שמים לבדו ודורך על-במתי ים

9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

עשה-עש כסיל וכימה וחדרי תמן

10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

עשה גדלות עד-אין חקר ונפלאות עד-אין מספר

11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

הן יעבר עלי ולא אראה ויחלף ולא-אבין לו

12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

הן יחתף מי ישיבנו מי-יאמר אליו מה-תעשה

13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

אלוה לא-ישיב אפו תחתו שחחו עזרי רהב

14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

אף כי-אנכי אעננו אבחרה דברי עמו

15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

אשר אם-צדקתי לא אענה למשפטי אתחנן

16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

אם-קראתי ויענני-- לא-אאמין כי-יאזין קולי

17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

אשר-בשערה ישופני והרבה פצעי חנם

18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

לא-יתנני השב רוחי כי ישבעני ממררים

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

אם-לכח אמיץ הנה ואם-למשפט מי יועידני

20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

אם-אצדק פי ירשיעני תם-אני ויעקשני

21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

תם-אני לא-אדע נפשי אמאס חיי

22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

אחת היא על-כן אמרתי--תם ורשע הוא מכלה

23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

אם-שוט ימית פתאם-- למסת נקים ילעג

24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

ארץ נתנה ביד-רשע-- פני-שפטיה יכסה אם-לא אפוא מי-הוא

25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

וימי קלו מני-רץ ברחו לא-ראו טובה

26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

חלפו עם-אניות אבה כנשר יטוש עלי-אכל

27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

אם-אמרי אשכחה שיחי אעזבה פני ואבליגה

28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

יגרתי כל-עצבתי ידעתי כי-לא תנקני

29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

אנכי ארשע למה-זה הבל איגע

30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

אם-התרחצתי במו- (במי-) שלג והזכותי בבר כפי

31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

אז בשחת תטבלני ותעבוני שלמותי

32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

כי-לא-איש כמוני אעננו נבוא יחדו במשפט

33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

לא יש-בינינו מוכיח-- ישת ידו על-שנינו

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

יסר מעלי שבטו ואמתו אל-תבעתני

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

אדברה ולא איראנו כי לא-כן אנכי עמדי