Йов 9

1 А Йов відповів та й сказав:

Darauf gab Job zur Antwort:

2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

"Wahrhaft, ich weiß, daß es so ist. Wie könnte gegen Gott ein Mensch obsiegen?

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

Hat einer Lust, mit ihm zu streiten, gibt er auf tausend nicht ein Wort zu hören.

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

Ist einer noch so klug und stark, wer trotzte ihm und bliebe heil?

5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

Der Berge so versetzt, daß man nicht merkt, daß er im Zorn sie umgestürzt,

6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

der zittern macht der Erde Bau, daß ihre Säulen wanken,

7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

der nicht mehr scheinen heißt die Sonne, und Sterne unter Siegel legt,

8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

der ganz allein den Himmel spannte, auf Wolken schreitet,

9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

den Bären und Orion schuf, den Siebenstern, des Südens Kreuz,

10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

der groß und unerforschlich waltet und Wunder wirket ohne Zahl:

11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

Er macht sich an mich her, bevor ich's sehe, dringt auf mich ein, eh ich's bemerke.

12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

Und packt er zu, wer hält ihn ab? Wer sagt zu ihm: 'Was tust du da?'

13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

Wenn seinem Zorne Gott nicht wehrt, dann winden sich zu seinen Füßen selbst des Ungestüms Gehilfen.

14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

Wie kann dann ich ihm Rede stehen, ihm gegenüber meine Worte wählen,

15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

ich, der ich nicht Bescheid darf geben, mag ich im Recht auch sein, nein, meinen Richter noch anwinseln muß?

16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

Wenn ich ihn riefe, gäbe er mir Antwort? Ich glaub' es nicht, daß er auf meine Stimme hörte,

17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

er, der mich für ein Härchen packt, mir grundlos viele Wunden schlägt.

18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

Er läßt mich nicht zu Atem kommen, weil er mit Bitterkeit mich sättigt.

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

Wenn's auf die Kraft ankommt, dann ist er stark, und gilt es zu beweisen, wer zeugt für mich?

20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

Bin ich im Recht, dann zeiht mich doch sein Mund des Unrechts, bin ich unschuldig, stellt er mich doch als schuldig hin.

21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

Und wüßte ich nicht selber, daß ich schuldlos bin, wegwürfe ich mein Leben.

22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

Nun ist es so; drum sage ich es offen. Er bringt den Frommen gleich dem Frevler um.

23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

Die Geißel tötet blindlings; er lacht ob der Unschuldigen Verzweiflung.

24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

Die Welt ist somit ausgeliefert in eines Ungerechten Hand, der seinen Strafgerichten das Gesicht verhüllt. Ist's dem nicht so, wie ist es dann?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

Und meine Zeit läuft schneller als ein Läufer; sie flieht und sieht das Glück nicht mehr,

26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

so flüchtig wie die Binsenschiffe, rasch wie der beutegierige Aar.

27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

Nie kann ich sagen: 'Ich will mein Leid vergessen, mein Trauern lassen, heiter sein.'

28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

Mir graut vor allen meinen Schmerzen; ich weiß: Du sprichst mich nimmer los.

29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Ich soll nun einmal schuldig sein. Wozu mich zwecklos mühen?

30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

Und wüsche ich mich weiß wie Schnee und reinigte mit Lauge mir die Hände,

31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

dann tauchtest Du mich um so tiefer in den Kot, daß meine Kleider selbst vor mir sich ekelten.

32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

Er ist kein Mensch wie ich, dem ich erwiderte: 'Gehn wir zusammen vor Gericht!'

33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

Wenn einen Schiedsmann zwischen uns es gäbe, der beide unter seine Aufsicht stellte,

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

der seinen Stock von mir fernhielte; daß mich die Angst vor jenem nicht betäubte,

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

dann wollt' ich furchtlos frei aussprechen, daß er - ich weiß es - gegen mich nicht ehrlich ist."