Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
And Job, responding, said:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Truly, I know that it is so, and that man cannot be justified compared with God.
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
If he chooses to contend with him, he is not able to respond to him once out of a thousand times.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
He is understanding in heart and mighty in strength; who has resisted him and yet had peace?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
He has moved mountains, and those whom he overthrew in his fury did not know it.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
He shakes the earth out of its place and its pillars tremble.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
He commands the sun and it does not rise, and he closes the stars as if under a seal.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
He alone extends the heavens, and he walks upon the waves of the sea.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
He fashions Arcturus, and Orion, and Hyades, and the interior of the south.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
He accomplishes great and incomprehensible and miraculous things, which cannot be numbered.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
If he approaches me, I will not see him; if he departs, I will not understand.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
If he suddenly should question, who will answer him? Or who can say, “Why did you do so?”
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
God, whose wrath no one is able to resist, and under whom they bend who carry the world,
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
what am I then, that I should answer him and exchange words with him?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
And if I now have any justice, I will not respond, but will beseech my judge.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
And if he should listen to me when I call, I would not believe that he had heard my voice.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
For he will crush me in a whirlwind and multiply my wounds, even without cause.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
He does not permit my spirit to rest, and he fills me with bitterness.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
If strength is sought, he is most strong; if equity in judgment, no one would dare to give testimony for me.
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
If I wanted to justify myself, my own mouth will condemn me; if I would reveal my innocence, he would prove me depraved.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
And if I now became simple, my soul would be ignorant even of this, and my life would weary me.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
There is one thing that I have said: both the innocent and the impious he consumes.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
If he scourges, let him kill all at once, and not laugh at the punishment of the innocent.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Since the earth has been given into the hand of the impious, he covers the face of its judges; for if it is not him, then who is it?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
My days have been swifter than a messenger; they have fled and have not seen goodness.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
They have passed by like ships carrying fruits, just like an eagle flying to food.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
If I say: “By no means will I speak this way.” I change my face and I am tortured with sorrow.
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
I have dreaded all my works, knowing that you did not spare the offender.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Yet, if I am also just as impious, why have I labored in vain?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
If I had been washed with snow-like waters, and my hands were shining like the cleanest thing,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
yet you would plunge me in filth, and my own garments would abhor me.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
For even I would not answer a man who were like myself, nor one who could be heard with me equally in judgment.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
There is no one who could both prevail in argument and in placing his hand between the two.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Let him take his staff away from me, and let not the fear of him terrify me.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
I will speak and I will not fear him, for in fearfulness I am not able to respond.
