Йов 9

1 А Йов відповів та й сказав:

To naah Job mah,

2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

to lok loe amsoem, tiah ka panoek; toe kami loe kawbangmaw Sithaw hmaa ah toeng thai tih?

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

Kami mah anih hoi lok angaek han koeh cadoeh, vai sangto thungah vaito mataeng doeh pathim thai mak ai.

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

Sithaw loe palunghahaih, thacakhaih hoiah koi; palung thah, anih ih lok aek kami loe khosak hoihaih hnuk vai maw?

5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

Sithaw palungphui naah, nihcae panoek ai ah maenawk to angthuisak moe, amletsak thaih,

6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

long to angthuisak hanah ahuenh moe, tungnawk to anghuensak.

7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

Ni tacawt han ai ah lok a thuih pae; cakaehnawk aanghaih to vingh pae khoep.

8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

Anih mah khue ni vannawk to payuengh moe, tuipui tuiphunawk to cawh thaih.

9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

Anih loe Arcturus, Orian, Pleiades cakaehnawk hoi aloih bang ih cakaehnawk Sahkung ah oh.

10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

Anih loe panoek thai ai kalen hmuennawk to sak; ue, kroek laek ai dawnraihaih doeh a sak.

11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

Khenah, anih ka taengah caeh naah, ka hnu thai ai; a caeh poe naah, anih to ka panoek thai ai.

12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

Khenah, anih mah la ving nahaeloe, mi mah maw pakaa thai tih? Mi mah maw anih khaeah, Timaw na sak? tiah thui thai tih?

13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

Sithaw palungphuihaih dip ai nahaeloe, amoek kami thapaek kaminawk loe anih hmaa ah ni akuep o sut tih.

14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

Kawbangmaw anih ih lok to ka pathim thai tih? Anih hoi lok angaek hanah kawbaktih lok maw ka qoih han?

15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

Zaehaih ka tawn ai langlacadoeh, anih to ka aek thai mak ai; lokcaekkung khaeah loe tahmenhaih khue ni ka hnik thaih.

16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

Anih to ka kawk moe, ka kawkhaih lok na pathim pae aep to mah, anih mah ka lok na tahngai pae tih, tiah ka poek ai.

17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

Anih mah takhi sae hoiah ang boh moe, takung om ai ah nganbawh kana ang pungsak.

18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

Kai han anghahhaih takhi na paek ai, kakhaa patangkhanghaih hoiah ni ang koisak.

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

Thacakhaih kawng thuih nahaeloe, khenah, anih loe thacak koek ah oh! Toenghaih hoi lokcaek naah doeh, mi mah maw lokcaekhaih im ah kai han lok pathim pae tih?

20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

Zaehaih tawn ai ah ka oh langlacadoeh, ka pakha mah zaehaih na net tih; coek koi om ai ah ka oh, tiah ka thuih cadoeh, ka poek angkawnhaih to amtuengsak tih.

21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

Coek koi om ai ah ka oh cadoeh, ka poekhaih ka panoek thai ai; ka hinghaih hae tiah doeh ka poek ai.

22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

Maeto kaom kanghmong hmuen loe, Coek koi om ai kami doeh, kasae kami doeh, amro hmaek tih, tiah ka thuih.

23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

Poek ai pui hoi kami to boh maat naah, anih mah zaehaih tawn ai kami nuiah lokcaekhaih to pahnui thuih.

24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

Long loe kasae kami ban ah paek moe, lokcaekkungnawk to mikmaengsak; to hmuen to Sithaw mah sah ai nahaeloe, mi mah maw sah tih?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

Ka hinghaih aninawk loe ca phawkung pongah doeh rang o kue; nihcae loe hoihhaih hnu ai ah, cawnh o.

26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

To aninawk loe cawnh karang palongpui baktiah laemh o moe, moi cop hanah karangah kazawk tahmu baktiah oh o.

27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

Laisaephaih ka pahnet han boeh, poekraihaih ka toengh moe, ka pahnui han boeh, tiah ka thuih cadoeh,

28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

ka tongh ih patangkhanghaih to ka zit, kai hae zaehaih tawn ai kami ni, tiah Na poek mak ai, tito ka panoek.

29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Kahoih ai kami ah ka oh nahaeloe, tih hanah azom pui ah tok ka sak khing vop loe?

30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

Ka takpum hae dantui hoi kam saeh moe, ka ban hae kaciim ah kam saeh cadoeh,

31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

Sithaw mah tangnong thungah na va ueloe, ka khukbuen mah ka takpum hae panuet tih.

32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

Lokcaekhaih ahmuen ah nawnto a caeh o moe, a lok pathim hanah, Sithaw loe kai baktiah om ai.

33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

Aihnik lokcaek hmaek hanah, aicae salakah kaom kami mi doeh om ai.

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

Lokcaekhaih angmah ih cung to kai khae hoiah la ving nasoe loe, zitthok a sak ih hmuen mah na pazih hmah nasoe.

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

To tiah nahaeloe anih zithaih tawn ai ah lok to ka thuih han; toe vaihi loe lok ka thui thai ai.