Йов 6

1 А Йов відповів та й сказав:

Lalu Ayub menjawab, "Andaikata duka nestapaku ditimbang beratnya,

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

pasti lebih berat daripada pasir samudra. Jadi, jangan heran jika kata-kataku kurang hati-hati serta terburu-buru.

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

Panah dari Yang Mahakuasa menembus tubuhku; racunnya menyebar ke seluruh jiwa ragaku. Kedahsyatan Allah sangat mengerikan, dan menyerang aku bagai pasukan lawan.

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Keledai akan puas jika diberi rumput muda, begitu pula lembu jika diberi makanannya.

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

Tetapi makanan hambar, siapa suka? Mana boleh putih telur ada rasanya?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

Tidak sudi aku menyentuhnya; muak aku jika memakannya.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

Mengapa Allah enggan mendengar doaku? Mengapa tak diperhatikan-Nya seruanku?

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

Kiranya Allah berkenan meremukkan aku! Kiranya Ia bertindak dan membunuh aku!

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

Bagiku hal itu akan merupakan hiburan; aku bakal menari di tengah penderitaan. Segala perintah Allah Yang Mahakudus, telah kutaati dan kuperhatikan terus.

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

Apa kekuatanku sehingga aku masih ada? Apa harapanku untuk ingin hidup lebih lama?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

Sekuat batukah badanku ini? Dari tembagakah tubuhku ini?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

Habislah tenagaku mencari bantuan; bagiku tak ada lagi pertolongan.

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

Dalam derita seperti ini, kudambakan sahabat sejati. Entah aku masih tetap setia atau sudah melalaikan Yang Mahakuasa.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

Tetapi kamu, hai kawan-kawan, tak dapat dipercaya dan diandalkan. Kamu seperti kali yang habis airnya, di kala hujan tak kunjung tiba.

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

Kamu seperti sungai yang diam dan kaku, karena tertutup salju dan air beku.

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

Segera bila tiba musim panas, salju dan es itu hilang tanpa bekas. Dasar sungai menjadi gersang, tidak berair dan kering kerontang.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

Kafilah-kafilah sesat ketika mencari air; mereka mengembara dan mati di padang pasir.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

Kafilah dari Syeba dan dari Tema mencari air itu dan mengharapkannya.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

Tetapi harapan mereka sia-sia di tepi kali yang tiada airnya.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

Seperti sungai itulah kamu, kawanku; kaumundur dan takut melihat deritaku.

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

Kenapa? Apakah kuminta sesuatu darimu? Atau menyuruhmu menyogok orang untuk kepentinganku?

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

Apakah aku minta diselamatkan dan ditebus dari musuh yang tak berbelaskasihan?

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

Nah, ajarilah aku, tunjukkanlah kesalahanku! Aku akan diam dan mendengarkan perkataanmu.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

Kata-kata yang tulus menyejukkan hati, tetapi bicaramu kosong, tiada arti!

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

Segala perkataanku kamu anggap angin saja; percuma kamu jawab aku yang sudah putus asa.

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

Bahkan anak yatim piatu kamu undikan nasibnya, teman karibmu kamu curangi untuk menjadi kaya.

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

Coba, perhatikanlah aku; masakan aku ini berdusta kepadamu?

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

Jangan bertindak tak adil, sadarlah! Jangan mencela aku, aku sungguh tak salah.

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Apakah pada sangkamu aku berdusta, tak bisa membedakan yang baik dan yang tercela?