Йов 6

1 А Йов відповів та й сказав:

To naah Job mah,

2 „Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

Palung ka sethaih hoi raihaih loe tah thai mak ai,

3 то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

tuipui ih savuet pongah doeh azit kue, to pongah ni kamthlai hmoek ah lok ka paeh moeng.

4 Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

Thacak Sithaw ih palaanawk mah kai to cop moe, ka pakhra mah kasoe tui to naek; zitthok Sithaw thacakhaih loe ka hmaa ah oh.

5 Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Qam caak naah taw ih laa hrang hang maw? Caak han phroh oh naah maitawtae ambuu maw?

6 Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

Kakhraem ai caaknaek paloi ai ah caak thai maw? To tih ai boeh loe aadui tui kanglung pongah khraemhaih oh maw?

7 Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

Ka pakhra mah to baktih caaknaek sui hanah koeh ai; to baktih caaknaek loe palungsethaih caaknaek ah oh.

8 О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

Aw ka hnik ih hmuen to hak nasoe, ka koeh ih hmuen to Sithaw mah na paek nasoe!

9 О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

Sithaw mah kai hae paro nasoe, tiah koehhaih ka tawnh; a ban phok nasoe loe, na takroek pat halat nasoe!

10 то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

To tiah ni monghaih ka tawn tih, ue, palungsethaih ka pauep han, kai hae na tahmen hmah nasoe; Ciimcai Sithaw ih loknawk to ka aek ai.

11 Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

Thacakhaih ka tawn ai boeh, timaw ka oep khing han vop? Saning kasawk ah ka hing cadoeh tih oephaih maw oh vop?

12 Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

Ka thacakhaih loe thlung thacakhaih ah maw oh? To tih ai boeh loe kai ih angan loe sumkamling ngan maw?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

Kai loe kaimah hoi kaimah kang bomh thai ai, ka palunghahaih doeh boeng boeh.

14 Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

Patangkhang kami loe angmah ih ampui mah tahmenhaih amtuengsak han oh; toe anih mah tahmen ai nahaeloe, anih loe Lensawk Sithaw zithaih tawn ai kami ah ni oh.

15 Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

Kam nawkamyanawk loe kalen moe, kakang let vacong tui baktiah aling thaih kami ah oh o;

16 темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

to tui loe kamkhawk tui, amtueng ai ah kamzawt dantui mah lensak:

17 Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

toe to tui loe nipui tue ah kang moe, ni kabae mah amzawtsak boih.

18 Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

To vacongnawk loe angmacae longhaih loklam to anghmang o, loklam ai ah a long o moe, anghmat angtaa o.

19 Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

Tema ih kaminawk mah tui to pakrong o, Sheba prae hoi kholong caeh kaminawk mah tui to oephaih hoiah zing o.

20 І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

Nihcae oephaih tawnh o, toe palungboeng o ving; to ah phak o naah, palungboeng o.

21 Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

To baktih toengah nangcae doeh azom pui ni, tiah amtueng boeh; ka tongh ih raihaih na hnuk o naah, na zit o boeh.

22 Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

Kai khaeah bokhaih tangqum to sin oh, to tih ai boeh loe na tawnh o ih hmuenmae thung hoiah tangqum na paek oh,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

misa ban thung hoiah na pahlong oh loe, thacak kami ban thung hoiah na krang oh, tiah ka thuih vai maw?

24 Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

Ka sak pazaehaih na patuek oh, kang hngaiduem han.

25 Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

Toenghaih lok loe thacak! Toe kasae nang aek o ih lok mah timaw angcoengsak?

26 Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

Ka thuih ih loknawk kasaethuih hanah na poek o maw, oephaih tawn ai kami mah thuih ih lok loe takhi baktih maw na poek o?

27 і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

Ue, ampa tawn ai kaminawk to na pacaekthlaek o moe, nam puinawk hanah quum na qaih pae o.

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

To pongah na khen oh; nangcae hmaa ah lok kam lai mak ai.

29 Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

Khopoek o let rae ah, zaehaih net o hmah; ue, khopoek o let raeh; kai loe toenghaih hoiah ni tok ka sak.

30 Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Ka palai ah sethaih akap maw? Kai loe kasae kahoih pathlaeng thai ai kami ah maw ka oh?