Йов 41

1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?

2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?

3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?

4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?

5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?

6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?

7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?

8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!

9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“