Йов 41

1 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?

Zar loviš Levijatana udicom? Zar ćeš mu jezik zažvalit' užetom?

2 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?

Zar mu nozdrve trskom probost' možeš ili mu kukom probiti vilicu?

3 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?

Hoće li te on preklinjat' za milost, hoće li s tobom blago govoriti?

4 Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?

I zar će s tobom savez on sklopiti da sveg života tebi sluga bude?

5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?

Hoćeš li se s njim k'o s pticom poigrat' i vezat' ga da kćeri razveseliš?

6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?

Hoće li se za nj cjenkati ribari, među sobom podijelit' ga trgovci?

7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?

Možeš li kopljem njemu kožu izbost ili glavu mu probiti ostima?

8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!

Podigni de ruku svoju na njega: za boj se spremi - bit će ti posljednji!

9 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

Zalud je nadu u njega gojiti, na pogled njegov čovjek već pogiba.

10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Junaka nema da njega razdraži, tko će mu se u lice suprotstavit'?

11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

Tko se sukobi s njim i živ ostade? Pod nebesima tog čovjeka nema!

12 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

Prešutjet neću njegove udove, ni silnu snagu, ni ljepotu stasa.

13 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

Tko mu smije razodjenut' odjeću, tko li kroz dvostruk prodrijeti mu oklop?

14 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

Tko će mu ralje rastvorit' dvokrilne kad strah vlada oko zubi njegovih?

15 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

Hrbat mu je od ljuskavih štitova, zapečaćenih pečatom kamenim.

16 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

Jedni uz druge tako se sljubiše da među njima dah ne bi prošao.

17 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

Tako su čvrsto slijepljeni zajedno: priljubljeni, razdvojit' se ne mogu.

18 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

Kad kihne, svjetlost iz njega zapršti, poput zorinih vjeđa oči su mu.

19 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

Zublje plamsaju iz njegovih ralja, iskre ognjene iz njih se prosiplju.

20 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

Iz nozdrva mu sukljaju dimovi kao iz kotla što kipi na vatri.

21 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

Dah bi njegov zapalio ugljevlje, jer mu iz ralja plamenovi suču.

22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

U šiji leži sva snaga njegova, a ispred njega užas se prostire.

23 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

Kad se ispravi, zastrepe valovi i prema morskoj uzmiču pučini.

24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

Poput pećine srce mu je tvrdo, poput mlinskoga kamena otporno.

25 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

Pregibi tusta mesa srasli su mu, čvrsti su kao da su saliveni.

26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

Zgodi li ga mač, od njeg se odbije, tako i koplje, sulica i strijela.

27 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

Poput slame je za njega željezo, mjed je k'o drvo iscrvotočeno.

28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

On ne uzmiče od strelice s luka, stijenje iz praćke na nj k'o pljeva pada.

29 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

K'o slamčica je toljaga za njega, koplju se smije kad zazviždi nad njim.

30 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

Crepovlje oštro ima na trbuhu i blato njime ore k'o drljačom.

31 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

Pod njim vrtlog sav k'o lonac uskipi, uspjeni more k'o pomast u kotlu.

32 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

Za sobom svijetlu ostavlja on brazdu, regbi, bijelo runo bezdan prekriva.

33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

Ništa slično na zemlji ne postoji i niti je tko tako neustrašiv.

34 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“

I na najviše on s visoka gleda, kralj je svakome, i najponosnijim.”