Йов 39

1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?

Sathar caa tapenhaih atue na panoek maw? To tih ai boeh loe tasuk caa tapenhaih atue na panoek maw?

2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,

Ca tapen karoek to khrah nazetto maw zokpomh, tito na panoek maw? To tih ai boeh loe nihcae tapenhaih atue na panoek maw?

3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?

Nihcae loe tabok o, caa tapen o; to naah caa tapenhaih kana to pahnet o.

4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.

A caanawk loe ngantui o moe, taw ah qoeng o tahang; amno to caeh o taak, amlaem o let ai boeh.

5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,

Mi mah maw taw ih hrangnawk angmah koeh ah prasak? Mi mah maw taw hrang ih aqui to khramh pae thaih?

6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?

Anih ohhaih ahmuen to praezaek ah ka sak moe, karoem long to anih ohhaih ahmuen ah ka paek.

7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.

Anih loe vangpui thung ih loknawk to pahnuithuih moe, kamongh kami hanghaih lok doeh tahngai ai.

8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Anih loe maenawk nuiah prat moe, kahing phrohnawk to pakrong.

9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?

Hmawsaeng taw ih maitaw loe na tok to sak moe, nang khaeah oh han koeh tih maw?

10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?

Laikok toksak hanah qui hoiah na zae thai tih maw? To tih ai boeh loe laikok atok hanah na hnukah bang thai tih maw?

11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?

Anih thacakhaih to na oep han maw? To tih ai boeh loe na sak ih tok to anih khaeah na aap thai tih maw?

12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?

Anih mah im ah cang na phaw pae ueloe, tapup thungah na suem pae tih, tiah na tang maw?

13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?

Tawtaaw tavaa loe amoekhaih hoiah pakhraeh to boh, toe tahnongsawk tavaa hoi Ostrich tavaa loe anih ih amui hoiah patah thai ai,

14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,

anih loe long ah taduih moe, savuet long hoiah tadui to khaeksak,

15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.

anih loe khok hoiah angmah ih tadui to cawh moeng ueloe, taw ih moi mah tadui koisak moeng tih, tito panoek ai.

16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,

Anih loe a caanawk to angmah ih caa ai baktiah khet, anih caasakhaih loe azom pui ni, tiah poek ai;

17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Sithaw mah anih han palunghahaih to paek ai, panoekhaih roe paek ai.

18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!

Toe pakhraeh atoengh tahang naah, anih mah hrang hoi a nuiah kangthueng kami to pahnuithuih.

19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?

Hrang tha na caksak maw? Anih ih tahnong to na khuk pae maw?

20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!

Pakhuh kangphet baktiah maw nang phetsak? Anih anghahaih takhi tuen loe zit thoh parai.

21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,

Anih loe azawn ah cawnh tapaih, a thacakhaih to angoep moe, misatuh kaminawk to a hmaang.

22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,

Zithaih to pahnuithuih, zithaih tidoeh tawn ai; sumsen doeh cawn taak ai.

23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!

Anih kahhaih palaa tuen to tacawt, tayae hoi misa angvaenghaih aphaw loe ampha hlip.

24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Anih loe palungphui moe, thacakhaih palung hoiah long to a caak; mongkah lok a thaih naah, om duem thai ai.

25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.

Mongkah lok thaih naah, Ha, ha, tiah a thuih; misatuh angraeng ih lok, misa pahruekhaih lok ahmui loe ahmuen kangthla hoiah panoek thaih.

26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?

Tahmu loe na patuk ih palunghahaih hoiah pakhraeh to boh moe, aloih bangah azawk tathuk maw?

27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?

Tahmu loe na paek ih lok pongah maw van bangah azawk tahang moe, hmuensang ah tabu to boh?

28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —

Anih loe lungsong nuiah oh, cathaeng loe anih ohhaih kacak ahmuen ah oh.

29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,

To ahmuen hoiah a khet moe, caak koi moi to ahmuen kangthla hoiah hnuk thaih.

30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.

A caanawk doeh athii to pazoh o toeng; anih loe kadueh qok ohhaih ahmuen ah oh, tiah a naa.