Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

Dengan sumpah aku telah berjanji gadis muda tak akan kupandang dengan berahi.

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Apakah yang dilakukan Allah terhadap kita? Bagaimanakah dibalas-Nya perbuatan manusia?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Celaka dan kemalangan pasti Ia datangkan kepada orang yang melakukan kejahatan!

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Allah pasti mengetahui segala perbuatanku; dilihat-Nya segala langkahku.

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

Aku bersumpah bahwa belum pernah aku bertindak curang; belum pernah pula aku menipu orang.

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Biarlah Allah menimbang aku di atas neraca yang sah, maka Ia akan tahu bahwa aku tidak bersalah.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

Andaikata aku telah menyimpang dari jalan yang benar, atau hatiku tertarik oleh hal yang cemar, jika tanganku ternoda oleh dosa,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

maka biarlah orang lain makan apa yang kutabur, dan seluruh hasil bumiku hancur.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

Seandainya pernah aku tertarik kepada istri tetanggaku, dan dengan sembunyi, kuintip dia di balik pintu,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

maka biarlah istriku memasak untuk orang lain; biarlah di ranjang lelaki lain ia berbaring.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

Jika dosa yang keji itu memang kulakukan, aku patut menerima hukuman.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

Dosa itu membinasakan seperti api neraka, segala yang kumiliki habis dibakarnya. (questioned)

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

Ketika hambaku mengeluh karena haknya kusalahi, kudengarkan dia dan kuperlakukan dengan tulus hati.

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

Jika tidak, bagaimana harus kuhadapi Allahku? Apa jawabku pada waktu Ia datang menghakimi aku?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Bukankah Allah yang menciptakan aku, menciptakan juga hamba-hambaku itu?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Belum pernah aku tak mau menolong orang yang papa, atau membiarkan para janda hidup berputus asa.

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Belum pernah kubiarkan yatim piatu kelaparan, sedangkan aku sendiri cukup makanan.

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

Sejak kecil mereka kupelihara; seumur hidupku kubimbing mereka.

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

Jika kulihat orang yang berkekurangan, terlalu miskin untuk membeli pakaian,

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

kuhangatkan dia dengan kain wol dari dombaku sendiri, maka ia akan memuji aku dengan segenap hati.

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

Sekiranya pernah aku menindas yatim piatu, sebab yakin akan menang perkaraku,

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

maka biarlah patah kedua lenganku sehingga terpisah dari bahuku.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Tak akan aku berbuat begitu, sebab hukuman Allah sangat mengecutkan hatiku.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

Tidak pernah aku mengandalkan hartaku,

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

atau membanggakan kekayaanku.

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

Tak pernah kusembah mentari yang bersinar cerah ataupun bulan yang bercahaya indah.

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

Tak pernah aku terpikat olehnya, atau kukecup tanganku untuk menghormatinya.

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

Dosa semacam itu patut mendapat hukuman mati; karena Allah Yang Mahakuasa telah diingkari.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

Belum pernah aku bersenang karena musuhku menderita, atau bersukacita karena ia mendapat celaka.

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

Aku tidak berdoa untuk kematian musuhku; tak pernah aku berbuat dosa semacam itu.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

Orang-orang yang bekerja padaku tahu, bahwa siapa saja kujamu di rumahku.

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

Rumahku terbuka bagi orang yang bepergian; tak pernah kubiarkan mereka bermalam di jalan.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Orang lain menyembunyikan dosanya, tetapi aku tak pernah berbuat seperti mereka.

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Pendapat umum tidak kutakuti, dan penghinaan orang, aku tak perduli. Tak pernah aku tinggal di rumah atau diam saja, hanya karena takut akan dihina.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

Tiadakah orang yang mau mendengarkan kata-kataku? Ku bersumpah bahwa benarlah semuanya itu. Kiranya Yang Mahakuasa menjawab aku. Seandainya tuduhan musuh terhadap aku ditulis semua sehingga terlihat olehku,

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

maka dengan bangga akan kupasang pada bahu, dan sebagai mahkota kulekatkan di kepalaku.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

Akan kuberitahukan kepada Allah segala yang kubuat; akan kuhadapi Dia dengan bangga dan kepala terangkat.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

Seandainya tanah yang kubajak telah kucuri, dan kurampas dari pemiliknya yang sejati,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

seandainya hasilnya habis kumakan, dan petani yang menanamnya kubiarkan kelaparan,

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

biarlah bukan jelai dan gandum yang tumbuh di ladang, melainkan semak berduri dan rumput ilalang." Sekianlah kata-kata Ayub.