Йов 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

Toe vaihi loe kai pongah saning kanawk kaminawk mah ang pahnui o thuih, nihcae ampanawk loe ka panuet moe, tuutoep uinawk hoi nawnto suek han mataeng doeh ka koeh ai.

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

Ue, nihcae ban thacakhaih loe kai han tidoeh avanghaih om ai, nihcae thacakhaih loe anghmat boih boeh.

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

Nihcae loe zok amthlam o pongah, minawk hoi angkom o ai; kami om ai angqai krang praezaek ah ni amhet o.

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

Kapring thungah phrohnawk to a aah o moe, caak hanah imphok kung tangzun to takaeh o.

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

Nihcae loe kaminawk ohhaih ahmuen hoiah haek o moe, (kamqu hangh thuih baktih hangh o thuih; )

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,

tahawt thung ih cathaeng khaw thungah oh o moe, longkhaw thung hoi lungsong khaw thungah a oh o.

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

Kapring thungah hrang baktiah hangh o moe, soekhring thungah nawnto amkhueng o.

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

Nihcae loe kamthu caa ah oh o, ue, khosak kasae kaminawk ih caa ah oh o moe, prae thung hoi haek ih kaminawk ah oh o.

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

Vaihi loe nihcae mah laa ang sak o thuih; ue, nihcae mah kasae thuih ih kami ah ka oh boeh.

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

Nihcae mah ang panuet o moe, kangthla ah ang oh o taak; ka mikhmai tamtui hoi pathoih hanah tongaah o ai.

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

Sithaw mah kalii hoiah ang kah moe, ang pacaekthlaek pongah, ka hmaa ah angsumhaih tawn o ai boeh.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

Ka bantang bangah thendoengnawk angthawk o moe, ka khok hae ang cawh o; kai amrohaih loklam to a sak o.

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

Ka loklam to phraek o moe, kai amtimh hanah azom o; nihcae bomhkung mi doeh om ai.

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

Nihcae loe kalen pui akhaw thungah kakun tui baktiah, kai amrosak hanah tha hoi kai khaeah ang cawnh o.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

Zitthok hmuennawk to ka nuiah phak moe, takhi song baktiah ka hinghaih hnukah patom o; ka tawnh ih hmuenmae loe tamai baktiah anghmat boeh.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

Vaihi ka palungthin koih boeh moe, patangkhanghaih aninawk mah ang naeh boeh.

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

Aqum mah ka huh hae thunh moe, thaqui kana ka pauep thai ai boeh.

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

Ka nathaih nung parai pongah, kaimah ih khubuen mah zaeng ih baktih toengah, ang zaeng caeng.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

Anih mah tangnong thungah ang nuih, kai loe maiphu hoi tavai baktiah ni ka oh sut boeh.

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

Ka Angraeng Nang khaeah ka qah, toe nang pathim ai; kang doet tahang, toe tiah doeh nang sah ai.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

Ka nuiah tahmenhaih na tawn ai; thacakhaih na ban hoiah nang pacaekthlaek.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

Kai hae nang toengh tahang moe, takhi to nang thuengsak pongah, ka takpum hae nam rosak ving boeh.

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

Kahing kaminawk boih hanah na sak pae ih im hoi duekhaih thungah, nang caeh haih tih, tiah ka panoek.

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Sithaw mah amrohaih phaksak hanah ban phok naah, nihcae mah tahmenhaih hni o langla cadoeh, atho om ai boeh.

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Raihaih tongh kami to ka qah haih ai maw? Amtang kami palung ka sae haih ai maw?

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

Kahoih hmuen ka zing naah, kasae hmuen to angzoh; aanghaih ka zing naah, vinghaih to angzoh.

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

Kai ih pathin loe bet moe, anghakhaih om ai; patangkhanghaih aninawk loe kai tongh hanah angzoh o.

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

Niduem naah palungsethaih hoiah ka oh; kaminawk amkhuenghaih ahmuen ah kang doet moe, ka hang.

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

Kai loe pahui puinawk ih nawkamya ah ka oh moe, bukbuhnawk ih ampui ah ka oh.

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

Ka nganhin loe amnum moe, ka huhnawk doeh kabae thuih pa ai boeh.

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Kai ih katoeng loe palungsethaih ah angcoeng boeh, kai ih tamoi doeh qahhaih lok ah ni angcoeng ving boeh.