Йов 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

Kemudian Ayub mulai berbicara dan mengutuki hari kelahirannya, katanya,

2 І Йов заговорив та й сказав:

"Ya Allah, kutukilah hari kelahiranku, dan malam aku mulai dikandung ibuku!

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.

Ya Allah, jadikanlah hari itu gelap, hapuskan dari ingatan-Mu hingga lenyap; janganlah Engkau biarkan pula cahaya cerah menyinarinya.

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

Jadikanlah hari itu hitam kelam, gelap gulita, kabur dan suram; liputilah dengan awan dan mega, tudungilah dari sinar sang surya.

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

Hendaknya malam itu dihilangkan dari hitungan tahun dan bulan; jangan lagi dikenang, jangan pula dibilang.

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

Biarlah malam itu penuh kegelapan tiada kemesraan, tiada kegembiraan.

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

Hai orang perdukunan dan pengendali Lewiatan, timpalah hari itu dengan sumpah dan kutukan;

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

jangan sampai bintang kejora bersinar, jangan biarkan sinar fajar memancar! Biarlah malam itu percuma menunggu datangnya hari dan harapan yang baru.

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

Terkutuklah malam celaka ketika aku dilahirkan bunda, dan dibiarkan menanggung sengsara.

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

Mengapa aku tidak mati dalam rahim ibu, atau putus nyawa pada saat kelahiranku?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

Mengapa aku dipeluk ibuku dan dipangkunya, serta disusuinya pada buah dadanya?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

Sekiranya pada saat itu aku berpulang, maka aku tidur dan mengaso dengan tenang,

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

seperti para raja dan penguasa dahulu kala, yang membangun kembali istana zaman purba.

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

Aku tertidur seperti putra raja, yang mengisi rumahnya dengan perak kencana.

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

Mengapa aku tidak lahir tanpa nyawa supaya tidurku lelap dan terlena?

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

Di sana, di dalam kuburan, penjahat tidak melakukan kejahatan, dan buruh yang habis tenaga dapat melepaskan lelahnya.

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

Juga tawanan merasa lega, bebas dari hardik para penjaga.

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

Di sana semua orang sama: yang tenar dan yang tidak ternama. Dan para budak bebas akhirnya.

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

Mengapa manusia dibiarkan terus hidup sengsara? Mengapa terang diberi kepada yang duka?

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

Mereka lebih suka kuburan daripada harta, menanti maut, tapi tak kunjung tiba.

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

Kebahagiaan baru dapat dirasakan bila mereka mati dan dikuburkan.

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

Masa depan mereka diselubungi oleh Allah, mereka dikepung olehnya dari segala arah.

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

Gantinya makan aku mengeluh, tiada hentinya aku mengaduh.

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

Segala yang kucemaskan, menimpa aku, segala yang kutakuti, melanda aku.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“

Bagiku tiada ketentraman, aku menderita tanpa kesudahan."