Йов 29

1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

ויסף איוב שאת משלו ויאמר

2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

מי-יתנני כירחי-קדם כימי אלוה ישמרני

3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

בהלו נרו עלי ראשי לאורו אלך חשך

4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

כאשר הייתי בימי חרפי בסוד אלוה עלי אהלי

5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

בעוד שדי עמדי סביבותי נערי

6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

ברחץ הליכי בחמה וצור יצוק עמדי פלגי-שמן

7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

בצאתי שער עלי-קרת ברחוב אכין מושבי

8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

ראוני נערים ונחבאו וישישים קמו עמדו

9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

שרים עצרו במלים וכף ישימו לפיהם

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

קול-נגידים נחבאו ולשונם לחכם דבקה

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

כי אזן שמעה ותאשרני ועין ראתה ותעידני

12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

כי-אמלט עני משוע ויתום ולא-עזר לו

13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

ברכת אבד עלי תבא ולב אלמנה ארנן

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

צדק לבשתי וילבשני כמעיל וצניף משפטי

15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

עינים הייתי לעור ורגלים לפסח אני

16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

אב אנכי לאביונים ורב לא-ידעתי אחקרהו

17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

ואשברה מתלעות עול ומשניו אשליך טרף

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

ואמר עם-קני אגוע וכחול ארבה ימים

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

שרשי פתוח אלי-מים וטל ילין בקצירי

20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

כבודי חדש עמדי וקשתי בידי תחליף

21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

לי-שמעו ויחלו וידמו למו עצתי

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

אחרי דברי לא ישנו ועלימו תטף מלתי

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

ויחלו כמטר לי ופיהם פערו למלקוש

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

אשחק אלהם לא יאמינו ואור פני לא יפילון

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

אבחר דרכם ואשב ראש ואשכון כמלך בגדוד כאשר אבלים ינחם