Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
But why have the seasons been hidden from the Lord,
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
while the ungodly have passed over the bound, carrying off the flock with the shepherd?
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
They have led away, the ass of the fatherless, and taken the widow's ox for a pledge.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
They have turned aside the weak from the right way: and the meek of the earth have hidden themselves together.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
And they have departed like asses in the field, having gone forth on my account according to their own order: his bread is sweet to [his] little ones.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
They have reaped a field that was not their own before the time: the poor have laboured in the vineyards of the ungodly without pay and without food.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
They have caused many naked to sleep without clothes, and they have taken away the covering of their body.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
They are wet with the drops of the mountains: they have embraced the rock, because they had no shelter.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
They have snatched the fatherless from the breast, and have afflicted the outcast.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
And they have wrongfully caused [others] to sleep without clothing, and taken away the morsel of the hungry.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
They have unrighteously laid wait in narrow places, and have not known the righteous way.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Who have cast forth [the] poor from the city and their own houses, and the soul of the children has groaned aloud.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Why then has he not visited these? forasmuch as they were upon the earth, and took no notice, and they knew not the way of righteousness, neither have they walked in their [appointed] paths?
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
But having known their works, he delivered them into darkness: and in the night one will be as a thief:
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
and the eye of the adulterer has watched [for] the darkness, saying, Eye shall not perceive me, and he puts a covering on his face.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
In darkness he digs through houses: by day they conceal themselves securely: they know not the light.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
For the morning is to them all [as] the shadow of death, for [each] will be conscious of the terror of the shadow of death.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
He is swift on the face of the water: let his portion be cursed on the earth; and let their plants be laid bare.
[Let them be] withered upon the earth; for they have plundered the sheaves of the fatherless. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Then is his sin brought to remembrance, and he vanishes like a vapour of dew: but let what he has done be recompensed to him, and let every unrighteous one be crushed like rotten wood.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
For he has not treated the barren woman well, and has had no pity on a feeble woman.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
And in wrath he has overthrown the helpless: therefore when he has arisen, [a man] will not feel secure of his own life.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
When he has fallen sick, let him not hope to recover: but let him perish by disease.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
For his exaltation has hurt many; but he has withered as mallows in the heat, or as an ear of corn falling off of itself from the stalk.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
But if not, who is he that says I speak falsely, and will make my words of no account?
