Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Or Job reprenant dit:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Ecoutez, écoutez mes raisonnements, afin que de telles consolations me soient épargnées.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Dussiez-vous me maudire je parlerai, ensuite vous ne rirez plus de moi.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Qu'y a-t-il? Mes reproches s'adressent-il à un homme? Et pourquoi donc contiendrais-je ma colère?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Lorsque vous m'aurez examiné à fond vous serez saisis de surprise, et de vous mains vous vous frapperez les joues.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Car si je recueille mes souvenirs, je n'ai eu que zèle pur, et les douleurs affligent mes chairs.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Pourquoi les impies vivent-ils, et vieillissent-ils au sein de la richesse?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Leur famille est selon leur âme, ils ont leurs enfants sous les yeux.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Leurs maisons prospèrent, on n'y ressent aucune crainte, car le fouet du Seigneur n'est point dirigé contre eux.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Pas d'avortement parmi leurs génisses, leurs bêtes pleines portent sans mal; et, à terme, elles mettent bas leurs fruits.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Leurs menus troupeaux ne diminuent jamais, et leurs enfants dansent
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Au son de la harpe et de la cithare, et ils se complaisent au chant des cantiques.
Leur vie s'est écoulée au milieu des biens, et ils se sont endormis dans le repos du sépulcre. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Cependant ils ont dit au Seigneur: Détournez-vous de nous; nous n'avons que faire de connaître vos voies.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Qu'est-ce donc que le Tout-Puissant pour que nous le servions? Qu'est-il besoin que nous allions au devant de lui?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Leurs mains sont pleines de richesses, et le Seigneur ne surveille pas les œuvres des impies.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Il est vrai qu'il advient aussi que leur lampe s'éteigne; ils essuient des catastrophes; des douleurs leur sont envoyées par la colère de Dieu.
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Ils seront alors comme de la paille que le vent emporte, ou comme le tourbillon de poussière qu'une tempête fait voler.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Que les richesses du méchant échappent à ses fils; le Seigneur le rétribuera et il saura pourquoi.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Que ses yeux voient sa propre immolation; qu'il ne soit pas épargné par le Seigneur.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Car la volonté de Dieu est avec lui dans sa maison, et son nombre de mois lui a été compté.
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Le Seigneur n'et-il pas le seul qui distribue l'intelligence et le savoir? Seul il juge les scélérats.
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Tel mourra dans la plénitude de son innocence, complètement heureux et bien portant;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Les entrailles pleines de graisse et regorgeant de mœlle.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Un autre finit en l'amertume de son âme, sans avoir jamais rien mangé de bon.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Ils dorment ensemble sous la terre; la pourriture les enveloppe.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Je sais votre hardiesse à m'accuser.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Ainsi vous demanderez: Où donc est la maison du chef? qu'est devenue la tente qui abritait des criminels?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Interrogez les voyageurs et ne faussez pas leurs témoignages.
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Ils vous diront que le fardeau du méchant est allégé le jour de sa perte; on l'en déchargera tout à fait le jour de la colère du Seigneur.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Qui donc lui montrera en face ses voies et ce qu'il a fait? Qui se chargera de le punir?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
On le portera au lieu des sépultures, et il a veillé lui-même à la construction de sa tombe.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Sa présence réjouit jusqu'aux cailloux du torrent; chacun se fait un devoir de le suivre, et il est précédé d'une foule innombrable.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Comment donc me consolez-vous en vain? Car vous n'avez nullement adouci mes maux.
