Йов 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

ויען צפר הנעמתי ויאמר

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

לכן שעפי ישיבוני ובעבור חושי בי

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

מוסר כלמתי אשמע ורוח מבינתי יענני

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

הזאת ידעת מני-עד מני שים אדם עלי-ארץ

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

כי רננת רשעים מקרוב ושמחת חנף עדי-רגע

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

אם-יעלה לשמים שיאו וראשו לעב יגיע

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

כגללו לנצח יאבד ראיו יאמרו איו

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

כחלום יעוף ולא ימצאהו וידד כחזיון לילה

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

עין שזפתו ולא תוסיף ולא-עוד תשורנו מקומו

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

בניו ירצו דלים וידיו תשבנה אונו

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

עצמותיו מלאו עלומו ועמו על-עפר תשכב

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

אם-תמתיק בפיו רעה-- יכחידנה תחת לשנו

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

יחמל עליה ולא יעזבנה וימנענה בתוך חכו

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

לחמו במעיו נהפך מרורת פתנים בקרבו

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

חיל בלע ויקאנו מבטנו ירשנו אל

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

ראש-פתנים יינק תהרגהו לשון אפעה

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

אל-ירא בפלגות-- נהרי נחלי דבש וחמאה

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

משיב יגע ולא יבלע כחיל תמורתו ולא יעלס

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

כי-רצץ עזב דלים בית גזל ולא יבנהו

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

כי לא-ידע שלו בבטנו בחמודו לא ימלט

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

אין-שריד לאכלו על-כן לא-יחיל טובו

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

במלאות שפקו יצר לו כל-יד עמל תבאנו

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

יהי למלא בטנו--ישלח-בו חרון אפו וימטר עלימו בלחומו

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

יברח מנשק ברזל תחלפהו קשת נחושה

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

שלף ויצא מגוה וברק ממררתו יהלך עליו אמים

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

כל-חשך טמון לצפוניו תאכלהו אש לא-נפח ירע שריד באהלו

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

יגלו שמים עונו וארץ מתקוממה לו

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

יגל יבול ביתו נגרות ביום אפו

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

זה חלק-אדם רשע--מאלהים ונחלת אמרו מאל