Йов 19

1 А Йов відповів та й сказав:

Or, répondant, Job dit:

2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

Jusques a quand affligerez-vous mon âme, et me briserez-vous par vos discours?

3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

Voilà déjà dix fois que vous cherchez à me confondre, et que vous ne rougissez pas de m’accabler.

4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

Car si je suis dans l’ignorance, c’est sur moi que mon ignorance retombera.

5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

Mais vous, vous vous élevez contre moi, et vous m’accusez à cause de mes opprobres.

6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

Comprenez au moins maintenant que ce n’est pas par un jugement de justice, que Dieu m’a affligé et qu’il m’a environné de ses châtiments.

7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

Voici que je crierai, en souffrant violence, et nul ne m’écoutera; je pousserai des cris perçants, et il n’y aura personne qui me fasse justice.

8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

Il a posé une haie tout autour de mon sentier, et je ne puis passer; et dans mon chemin, il a mis des ténèbres.

9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

Il m’a dépouillé de ma gloire, et il a enlevé la couronne de ma tête, de moi.

10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

Il m’a détruit de tous côtés, et je péris, et il m’a ôté l’espérance comme à un arbre arraché.

11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

Sa fureur s’est irritée contre moi; il m’a traité comme son ennemi.

12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

Ses soldats sont venus tous ensemble; ils se sont fait un chemin au travers de moi, et ils ont assiégé mon tabernacle tout autour.

13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

Il a éloigné mes frères de moi, et mes amis, comme des étrangers, se sont retirés de moi.

14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

Mes proches m’ont abandonné, et ceux qui me connaissaient m’ont oublié.

15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

Ceux qui demeuraient dans ma maison, et mes servantes m’ont regardé comme un étranger, et j’ai été comme un hôte passager à leurs yeux.

16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

J’ai appelé mon serviteur, et il ne m’a pas répondu; cependant je le priais de ma propre bouche.

17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

Ma femme a eu horreur de mon haleine, et j’usais de prière envers les enfants qui sont sortis de moi.

18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

Des insensés même me méprisaient, et lorsque je les avais quittés, ils médisaient de moi.

19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

Mes conseillers d’autrefois m’ont en abomination, et celui que j’aimais le plus s’est tourné contre moi.

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

À ma peau, après que ma chair a été consumée, se sont collés mes os, et il n’est resté seulement que les lèvres autour de mes dents.

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

Ayez pitié de moi, ayez pitié de moi, vous du moins, mes amis, parce que la main du Seigneur m’a touché.

22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

Pourquoi me persécutez-vous comme Dieu, et vous rassasiez-vous de ma chair?

23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

Qui m’accordera que mes paroles soient écrites? Qui me donnera qu’elles soient tracées dans un livre,

24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

Avec un style de fer et sur une lame de plomb, ou qu’elles soient gravées au burin sur la pierre?

25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

Car je sais que mon Rédempteur est vivant, et qu’au dernier jour je ressusciterai de la terre;

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

Et que de nouveau je serai environné de ma peau, et que dans ma chair je verrai mon Dieu.

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

Je dois le voir moi-même, et non un autre, et mes yeux doivent le contempler: c’est là mon espérance; elle repose dans mon sein.

28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

Pourquoi donc maintenant dites-vous: Poursuivons-le, et trouvons une parole fondamentale contre lui?

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“

Fuyez donc à la face du glaive, parce qu’il y a un glaive vengeur des iniquités; et sachez qu’il y a un jugement.