Йов 17

1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

Ajalku sudah dekat, hampir putuslah napasku; hanyalah kuburan yang tinggal bagiku.

2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

Orang menjadikan aku bahan ejekan; kulihat betapa mereka melontarkan sindiran.

3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

Aku ini jujur, ya Allah. Percayalah padaku! Siapa lagi yang dapat menyokong perkataanku?

4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

Kaututup hati mereka sehingga tak mengerti; jangan sampai mereka menundukkan aku kini.

5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

Menurut pepatah, siapa mengadukan teman demi keuntungan, anak-anaknya sendiri akan menerima pembalasan.

6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

Kini aku disindir dengan pepatah itu; mereka datang untuk meludahi mukaku.

7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

Mataku kabur karena dukacita; seluruh tubuhku kurus merana.

8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

Orang yang saleh, terkejut dan heran; orang yang tak bersalah, menganggap aku tidak bertuhan.

9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

Orang yang baik dan yang tidak bersalah, makin yakin cara hidupnya berkenan kepada Allah.

10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.

Tapi seandainya kamu semua datang ke mari, tak seorang bijaksana pun yang akan kudapati.

11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

Hari-hariku telah lalu, gagallah segala rencanaku; hilang pula semua cita-cita hatiku.

12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

Tetapi sahabat-sahabatku berkata, 'Malam itu siang dan terang hampir tiba.' Namun aku tahu dalam hatiku bahwa tetap gelaplah keadaanku.

13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)

Hanya dunia mautlah yang kuharapkan, di sanalah aku akan tidur dalam kegelapan. (Sheol h7585)

14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“

Kuburku kunamakan "Ayahku", dan cacing-cacing pemakan tubuhku kusebut "Ibu" dan "Saudara perempuanku".

15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?

Di manakah harapan bagiku; siapa melihat adanya bahagia untukku?

16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. (Sheol h7585)

Apabila aku turun ke dunia orang mati, aku tidak mempunyai harapan lagi." (Sheol h7585)