Йов 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

“Dhano ma dhako onywolo ndalone nok kendo oneno chandruok mathoth.

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

Odongo piyo piyo ka maua bangʼe to oner; mana ka tipo makadho ma ok siki.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

Ngʼat machal kamano bende inyalo dewo? Bende dikele e nyimi adier mondo iyale?

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

En ngʼa manyalo kelo gima ler kogolo kuom gima ochido? Onge kata achiel!

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

Ndalo dhano nosekwan chon; isechano kar romb dwechene, kendo iseketo gikone ma ok onyal kalo.

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

Omiyo gol wangʼi kuome kendo weye mos, mondo ochamie luche gi mor kaka ngʼama ondiki timo.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

“Yien ber nyalo bedo gi geno: ka osetongʼe to nitie geno ni onyalo loth, kendo chunye maloth manyien ok rem mak odongo.

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

Kata obedo ni tiendene towo kendo miyo osikene tho,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

to kata kamano, kowinjo much pi, to oloth, mana ka yien mochako dongo.

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

Dhano to tho kendo iike e bwo lowo; oyweyo mogik, kendo kare rumo chuth.

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

Mana kaka pi dwono e nam kata kaka dier aora pi duone mi two,

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

e kaka dhano nindo piny kendo ok ochak ochungʼ; ok ochak onen kendo bende ok nochiewe e nindoneno.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)

“Mad ne ipanda ei liel mondo ne abed maonge nyaka chop mirimbi rum, bangʼe to iket kinde ma ibiro parae kendo! (Sheol h7585)

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

Ka ngʼato otho, bende dochak obed mangima kendo? Ndalona duto mag tichna matek abiro rito, an to abiro dhil gi thagruokna, nyaka kinde maber chopi.

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Ibiro luongo, kendo abiro dwoki; ibiro gombo neno chwech ma lweti osechweyo.

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

Eka inikwan kuonde matienda onyono to ok inisik kinona mondo ikwan richo ka richo matimo.

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

Kethoga ibiro ket ei ofuku mi din ma ok yawre, kendo inium richona.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

“Mana kaka pi ywero got kendo barore kendo kaka lwanda chorore kawuok kare,

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

kendo kaka pi ywero kite kendo koth maduongʼ ywero lowo, kamano e kaka iketho geno ma dhano nigo.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

Ihewe dichiel kendo mogik, kendo olal nono; iloko kit wangʼe, kendo igole e dier ji chuth.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

Kata ka yawuote yudo duongʼ bangʼe, to en okia kendo kata ka giyudo wichkuot, to ok one gi wangʼe.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Gima owinjo en mana rem manie dende owuon kendo oywagore kende owuon.”