Йов 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

人为妇人所生， 日子短少，多有患难；

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

出来如花，又被割下， 飞去如影，不能存留。

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

这样的人你岂睁眼看他吗？ 又叫我来受审吗？

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

谁能使洁净之物出于污秽之中呢？ 无论谁也不能！

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

人的日子既然限定， 他的月数在你那里， 你也派定他的界限，使他不能越过，

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

便求你转眼不看他，使他得歇息， 直等他像雇工人完毕他的日子。

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

树若被砍下， 还可指望发芽， 嫩枝生长不息；

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

其根虽然衰老在地里， 干也死在土中，

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

及至得了水气，还要发芽， 又长枝条，像新栽的树一样。

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

但人死亡而消灭； 他气绝，竟在何处呢？

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

海中的水绝尽， 江河消散干涸。

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

人也是如此，躺下不再起来， 等到天没有了，仍不得复醒， 也不得从睡中唤醒。

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)

惟愿你把我藏在阴间， 存于隐密处，等你的忿怒过去； 愿你为我定了日期，记念我。 (Sheol h7585)

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

人若死了岂能再活呢？ 我只要在我一切争战的日子， 等我被释放的时候来到。

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

你呼叫，我便回答； 你手所做的，你必羡慕。

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

但如今你数点我的脚步， 岂不窥察我的罪过吗？

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

我的过犯被你封在囊中， 也缝严了我的罪孽。

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

山崩变为无有； 磐石挪开原处。

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

水流消磨石头， 所流溢的洗去地上的尘土； 你也照样灭绝人的指望。

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

你攻击人常常得胜，使他去世； 你改变他的容貌，叫他往而不回。

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

他儿子得尊荣，他也不知道， 降为卑，他也不觉得。

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

但知身上疼痛， 心中悲哀。