Йов 13

1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.

2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,

3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!

4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!

5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!

6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.

7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?

8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?

10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!

11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?

12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!

13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!

14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?

15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.

17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.

18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!

19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.

20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:

21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!

22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!

23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!

24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?

25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?

26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,

27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,

28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!