Йов 12

1 А Йов відповів та й сказав:

Potem Hiob odpowiedział:

2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!

Doprawdy jesteście ludem i wraz z wami zginie mądrość.

3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?

Ale ja również mam rozum, jak [i] wy, i nie jestem od was gorszy. Kto nie zna tych rzeczy?

4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.

Jestem pośmiewiskiem dla swojego przyjaciela; ja, który wołam do Boga, a on odpowiada; sprawiedliwy [i] doskonały [jest] pośmiewiskiem.

5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!

Ten, który jest bliski upadku, to pochodnia wzgardzona w umyśle [tego], który żyje w pokoju.

6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.

Namioty łupieżców są spokojne i bezpieczni są ci, którzy drażnią Boga, a którym Bóg [obficie] daje w ręce.

7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.

Ale zapytaj zwierząt, a one cię pouczą, i ptaków nieba, a powiedzą tobie.

8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.

Albo rozmawiaj z ziemią, a ona cię nauczy, i opowiedzą ci ryby morskie.

9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?

Któż spośród nich wszystkich nie wie, że ręka PANA to wykonała?

10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?

W jego ręku jest dusza wszelkiej istoty żywej i duch wszelkiego człowieka.

11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?

Czy ucho nie bada mowy, a podniebienie nie smakuje pokarmu?

12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.

U starców jest mądrość, a w długości dni roztropność.

13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.

[Ale] u niego jest mądrość i siła, u niego rada i roztropność.

14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.

Oto on burzy, [a] nikt nie może odbudować, zamyka człowieka, a nikt nie może otworzyć.

15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.

Oto gdy zatrzyma wody, wysychają, gdy je wypuści, wywracają ziemię.

16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.

U niego jest moc i mądrość. Do niego należy zwiedziony i zwodziciel.

17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,

Pozbawia radców [mądrości] i sędziów czyni głupcami.

18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.

Rozwiązuje więzy królów i przepasuje ich biodra pasem.

19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,

Odprowadza złupionych książąt i wywraca mocarzy.

20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.

Odbiera mowę prawdomównym i zabiera starcom rozsądek.

21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.

Wylewa pogardę na książąt i osłabia siły mocarzy.

22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.

[On] odsłania głębokie rzeczy z ciemności i wyprowadza na światło cień śmierci.

23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.

Rozmnaża narody i wytraca je, rozszerza narody i pomniejsza je.

24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —

On zabiera serca przełożonym ludu ziemi i sprawia, że błądzą po pustyni bezdrożnej;

25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!

I chodzą po omacku w ciemności bez światła, i sprawia, że zataczają się jak pijani.