Єремія 6
1 Утікайте, сини Веніями́на, з сере́дини Єрусалиму, і засурмі́те в сурму́ у Текої, і знак підіймі́ть на Бет-Гаккерем, бо з пі́вночі грізно підно́ситься зло та велике нещастя!
本雅明子民，請你們逃出耶路撒冷，在特科亞吹號，在貝特革楞豎立旗幟! 因為有一個災禍，即一個巨大的毀滅，已由北方隱約出現。
2 І ви́кореню Я Сіонську дочку́, вродли́ву та ви́пещену.
熙雍女郎仿佛美麗的草場，
3 Пастухи поприхо́дять до неї з своїми стада́ми, понапина́ють наме́ти навко́ло при ній, кожен місце своє випаса́тиме.
牧童領著自己的羊群坰她進發，在她四週張設帳幕，各據一方牧放。
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опі́вдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тя́гнуться тіні вечі́рні!
「請你們備戰，向她進攻；來，讓我們在正午就上前進攻! 我們真不幸! 因為日已偏西，暮影已長!
5 Уставайте та пі́демо вночі і пони́щмо пала́ти її!
不妨! 就趁夜上去，破壞她的閭闕。」
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постина́йте дере́ва та ва́ла насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйно́ване бути, в ньому повно наси́льства:
因為萬軍的上主這樣說：6.「他們該砍伐她的樹木，雀起壁壘，圍攻耶路撒冷，這該受罰的城市，因為在那裏充滿了壓榨。
7 як випри́скує воду свою джерело́, так випри́скує він своє зло. Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безпере́стань хворо́ба та рана.
泉源怎樣湧出泉水，她就怎樣湧出邪惡；從那裏只可聽到強暴和迫害，我金看見疾病和瘡痍。
8 Будь на́вчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відверну́лась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спусто́шенням, незасе́леним кра́єм!
耶路撒冷! 你應接受訓戒，免得我的心疏遠你，使你荒涼，成為沒有人居住的地方。」
9 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Позбирають доре́шти оста́нки Ізраїля, мов виноградові ре́штки, — простягни́ свою руку, немов виногра́дар по гро́на!
萬軍的上主這樣說：「你應像收拾葡萄，把以色列的遺民收拾淨盡；又如收割的人 向枝條再伸出你的手來。」
10 До ко́го я буду казати та сві́дчити буду, — і слуха́тимуть? Необрізане ось їхнє вухо — і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало по́сміхом — вони не жада́ють його́!
我應對誰說，應警告誰，使他們聽信我呢﹖看，他們的耳朵遲鈍不靈，不能留心細聽；看，上主的話對他們已成了笑柄，一點也不感興趣
11 І гніву Господнього по́вен я став, зму́чився я, його стримуючи, — на вулиці виллю його на дітей та на збір юнакі́в одноча́сно, бо схо́плені будуть чоловік із жінкою, старий із віджи́лим літа́,
為此，我滿懷上主火憤怒，我已無法再控制：「只得將憤怒發洩在街上的孩童和青年的隊伍身上，因為男人和女人，年長和年老的人，都要被擄去；
12 і дістануться іншим доми́ їхні, теж поля́ та жінки́. Бо Я руку Свою простягну́ на мешка́нців цієї землі, говорить Госпо́дь.
他們的住它、莊田和妻室，都要歸他人，因為我要向本地的居民伸出我的手──上主的斷語。」
13 Бо вони від мало́го свого й до великого, — усі пожадли́ві на зи́ски, і від пророка та аж до священика роблять неправду.
實在，從最小的到最的，都貪財圖利；從先知到司祭，都欺詐行事，
14 І рани наро́ду Мого́ легковажно лікують, говорячи: „Мир, мир“, а миру нема!
草率治療我人民的瘡痍說：「好了，好了! 」其實卻沒有好。
15 Чи вони засоромилися, що гидо́ту робили? не засоро́милися ані тро́хи вони й застида́тись не вміють. Тому́ то впадуть між упа́лими в ча́сі, — коли їх навіщу́ Я, спіткну́ться, говорить Госпо́дь.
他們既彿事可憎，就應當知恥；可是，他們不但毫不知恥，反而連羞愧也不知道是什麼；為此，他們要與倒斃者一同倒斃，在我降罰他們時，都要一厥不振──上主說。
16 Так говорить Госпо́дь: На дорогах спині́ться та гляньте, і спитайте про давні стежки́, де то добра дорога, — то нею ідіть, і зна́йдете мир для своєї душі! Та вони відказали: „Не пі́демо!“
上主這樣說：「你們應站在交叉路口，觀察探問舊路；那一條是好路，就在那路上走，你們的的心靈必獲安寧。」他們卻答說：「我們偏不走。」
17 І Я сторожі́в був поставив над вами, говорячи: Прислуха́йтесь до голосу сурми́! Та вони відказали: „Не будем прислу́хуватись!
我給你們派駐哨兵，你們連注意號聲! 」他們卻答說：「我們偏不注意。
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти грома́до, що станеться з ними.
為此，萬民! 你們必需細聽；群眾! 你們應知道他們的遭遇。
19 Послухай, ти зе́мле: Ось Я веду́ на наро́д цей лихе, плід їхніх думо́к, бо до слів Моїх не прислуха́лись вони, а Зако́ном Моїм погорди́ли!
大地注意：看，我必給這百姓帶來災禍，作他們失節的的苦果，因為他們沒有聽從我的言辭，拋棄了卜法律。
20 Наві́що Мені те кади́ло, що з Шеви прихо́дить, запашни́й очере́т із далекого кра́ю? Цілопа́лення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
那些來自舍巴的乳香，出自遠方的香蒲，於我有何用﹖你們的全燔祭不受悅納，你的犧牲不樂我意。
21 Тому́ то Господь каже так: Ось Я дам спотика́ння оцьо́му наро́дові, і спіткну́ться об них разом ваші батьки́ та сини́, сусід та приятель його, — і загинуть!
為此，上主這樣說：「看，我將這人民設下絆腳石，使父子一起絆倒，使鄰居和朋友同趨滅亡。」
22 Так говорить Госпо́дь: Ось прихо́дить наро́д із півні́чного кра́ю, і збу́джується люд великий із кі́нців землі.
上主這樣說：「看，有一個民族從北方前來，有一個強大的異邦從地極興起，
23 Лу́ка та ра́тище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве́, і гарцю́ють на ко́нях вони. Ушико́ваний, мов чоловік той до бо́ю, на те́бе, о до́чко Сіону!
緊握弓戈，殘忍無情，像海嘯一般喧嚷，騎著戰馬，萬眾一心，嚴陣準備向你進攻，熙雍女郎! 」
24 Як почули ми звістку про ньо́го, омлі́ли нам руки, обняла́ нас триво́га та біль, немов в породі́ллі.
我們聽到了這消息，束手無策，不勝憂慮，痛苦得有如臨產的婦女。
25 Не вихо́дьте на поле й не йді́те дорогою, бо в во́рога меч та страхі́ття навко́ло!
你們不要到田間去，不要在路上徘徊，因為敵人正在撕殺，四處令人恐怖。
26 До́чко наро́ду Мого́, — вере́тою підпережи́сь та качайся у по́пелі! Справ жало́бу собі, немов над одноро́дженим, голосі́ння гірке́, — бо при́йде знена́цька руїнник на нас!
我的女兒──人民──你該穿上麻衣，輾轉於灰塵，悲哀傷心痛哭，如喪獨子，因為劫奪者要突然來襲擊我們!
27 Я дав був тебе випробо́вувачем у наро́ді Моїм, за тверди́ню, щоб ти знав і випробо́вував їхню доро́гу.
我立了你作我人民的查察員，原是為叫你認識並考察他們的行徑。
28 Вони всі відсту́пники над відсту́пниками, чинять на́клепи, усі вони мідь та залізо, вони згу́бники!
他們盡是極頑固的叛徒，往來散播流言，確是壞透了的破銅爛鐵。
29 Спали́лося ду́хало, від огню́ зникло о́ливо, — нада́рмо стара́нно розто́плювано, бо злих не відді́лено.
風箱猛吹，雖有烈火，但鉛仍不溶化；煉工徒然鍛煉，渣滓總煉不掉。
30 Срі́блом відки́неним на́звано їх, бо Госпо́дь їх відкинув“.
人都稱他們為「拋棄的銀渣，」因為上主已將他們拋棄。
