Єремія 4
1 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись!
耶和华说：以色列啊， 你若回来归向我， 若从我眼前除掉你可憎的偶像， 你就不被迁移。
2 I якщо́ ти прися́гнеш „ Як живий Господь“правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.
你必凭诚实、公平、公义， 指着永生的耶和华起誓； 列国必因耶和华称自己为有福， 也必因他夸耀。
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну!
耶和华对犹大和耶路撒冷人如此说： 要开垦你们的荒地， 不要撒种在荆棘中。
4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!
犹大人和耶路撒冷的居民哪， 你们当自行割礼，归耶和华， 将心里的污秽除掉； 恐怕我的忿怒因你们的恶行发作， 如火着起， 甚至无人能以熄灭！
5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних!
你们当传扬在犹大， 宣告在耶路撒冷说： 你们当在国中吹角，高声呼叫说： 你们当聚集！ 我们好进入坚固城！
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя.
应当向锡安竖立大旗。 要逃避，不要迟延， 因我必使灾祸与大毁灭从北方来到。
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!
有狮子从密林中上来， 是毁坏列国的。 它已经动身出离本处， 要使你的地荒凉， 使你的城邑变为荒场无人居住。
8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться!
因此，你们当腰束麻布，大声哀号， 因为耶和华的烈怒没有向我们转消。
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються
耶和华说：“到那时，君王和首领的心都要消灭；祭司都要惊奇，先知都要诧异。”
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!
我说：“哀哉！主耶和华啊，你真是大大地欺哄这百姓和耶路撒冷，说：‘你们必得平安。’其实刀剑害及性命了。”
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він!
那时，必有话对这百姓和耶路撒冷说：“有一阵热风从旷野净光的高处向我的众民刮来，不是为簸扬，也不是为扬净。
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́.
必有一阵更大的风从这些地方为我刮来；现在我又必发出判语，攻击他们。”
13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!
看哪，仇敌必如云上来； 他的战车如旋风， 他的马匹比鹰更快。 我们有祸了！ 我们败落了！
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?
耶路撒冷啊，你当洗去心中的恶， 使你可以得救。 恶念存在你心里要到几时呢？
15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.
有声音从但传扬， 从以法莲山报祸患。
16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!
你们当传给列国， 报告攻击耶路撒冷的事说： 有探望的人从远方来到， 向犹大的城邑大声呐喊。
17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!
他们周围攻击耶路撒冷， 好像看守田园的， 因为她背叛了我。 这是耶和华说的。
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́.
你的行动，你的作为，招惹这事； 这是你罪恶的结果， 实在是苦， 是害及你心了！
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни!
我的肺腑啊，我的肺腑啊，我心疼痛！ 我心在我里面烦躁不安。 我不能静默不言， 因为我已经听见角声和打仗的喊声。
20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої.
毁坏的信息连络不绝， 因为全地荒废。 我的帐棚忽然毁坏； 我的幔子顷刻破裂。
21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?
我看见大旗，听见角声， 要到几时呢？
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!
耶和华说：我的百姓愚顽，不认识我； 他们是愚昧无知的儿女， 有智慧行恶，没有知识行善。
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла!
先知说：我观看地， 不料，地是空虚混沌； 我观看天，天也无光。
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!
我观看大山，不料，尽都震动， 小山也都摇来摇去。
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне.
我观看，不料，无人； 空中的飞鸟也都躲避。
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.
我观看，不料，肥田变为荒地； 一切城邑在耶和华面前， 因他的烈怒都被拆毁。
27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́!
耶和华如此说：全地必然荒凉， 我却不毁灭净尽。
28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.
因此，地要悲哀， 在上的天也必黑暗； 因为我言已出，我意已定， 必不后悔，也不转意不做。
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них.
各城的人因马兵和弓箭手的响声就都逃跑， 进入密林，爬上磐石； 各城被撇下， 无人住在其中。
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!
你凄凉的时候要怎样行呢？ 你虽穿上朱红衣服， 佩戴黄金装饰， 用颜料修饰眼目， 这样标致是枉然的！ 恋爱你的藐视你， 并且寻索你的性命。
31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“
我听见有声音，仿佛妇人产难的声音， 好像生头胎疼痛的声音， 是锡安女子的声音； 她喘着气、挓挲手， 说：我有祸了！ 在杀人的跟前，我的心发昏了。
