Єремія 14

1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.

耶和华论到干旱之灾的话临到耶利米：

2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

犹大悲哀，城门衰败。 众人披上黑衣坐在地上； 耶路撒冷的哀声上达。

3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.

他们的贵胄打发家僮打水； 他们来到水池， 见没有水，就拿着空器皿， 蒙羞惭愧，抱头而回。

4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.

耕地的也蒙羞抱头； 因为无雨降在地上， 地都干裂。

5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.

田野的母鹿生下小鹿，就撇弃， 因为无草。

6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.

野驴站在净光的高处，喘气好像野狗； 因为无草，眼目失明。

7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!

耶和华啊，我们的罪孽虽然作见证告我们， 还求你为你名的缘故行事。 我们本是多次背道，得罪了你。

8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?

以色列所盼望、在患难时作他救主的啊， 你为何在这地像寄居的， 又像行路的只住一宵呢？

9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!

你为何像受惊的人， 像不能救人的勇士呢？ 耶和华啊，你仍在我们中间； 我们也称为你名下的人， 求你不要离开我们。

10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!

耶和华对这百姓如此说： 这百姓喜爱妄行， 不禁止脚步， 所以耶和华不悦纳他们。 现今要记念他们的罪孽， 追讨他们的罪恶。

11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:

耶和华又对我说：“不要为这百姓祈祷求好处。

12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!

他们禁食的时候，我不听他们的呼求；他们献燔祭和素祭，我也不悦纳；我却要用刀剑、饥荒、瘟疫灭绝他们。”

13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“

我就说：“唉！主耶和华啊，那些先知常对他们说：‘你们必不看见刀剑，也不遭遇饥荒；耶和华要在这地方赐你们长久的平安。’”

14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.

耶和华对我说：“那些先知托我的名说假预言，我并没有打发他们，没有吩咐他们，也没有对他们说话；他们向你们预言的，乃是虚假的异象和占卜，并虚无的事，以及本心的诡诈。

15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!

所以耶和华如此说：论到托我名说预言的那些先知，我并没有打发他们；他们还说这地不能有刀剑饥荒，其实那些先知必被刀剑饥荒灭绝。

16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!

听他们说预言的百姓必因饥荒刀剑抛在耶路撒冷的街道上，无人葬埋。他们连妻子带儿女，都是如此。我必将他们的恶倒在他们身上。”

17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!

你要将这话对他们说： 愿我眼泪汪汪， 昼夜不息， 因为我百姓受了裂口破坏的大伤。

18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.

我若出往田间， 就见有被刀杀的； 我若进入城内， 就见有因饥荒患病的； 连先知带祭司在国中往来， 也是毫无知识。

19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!

你全然弃掉犹大吗？ 你心厌恶锡安吗？ 为何击打我们，以致无法医治呢？ 我们指望平安，却得不着好处； 指望痊愈，不料，受了惊惶。

20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —

耶和华啊，我们承认自己的罪恶， 和我们列祖的罪孽， 因我们得罪了你。

21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

求你为你名的缘故， 不厌恶我们， 不辱没你荣耀的宝座。 求你追念， 不要背了与我们所立的约。

22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!

外邦人虚无的神中有能降雨的吗？ 天能自降甘霖吗？ 耶和华—我们的 神啊， 能如此的不是你吗？ 所以，我们仍要等候你， 因为这一切都是你所造的。