Якова 1
1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!
Jacob, a servant of God and of the Lord Yeshua the Messiah, to the twelve tribes which are in the Diaspora: Greetings.
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,
Count it all joy, my brothers, when you fall into various temptations,
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
knowing that the testing of your faith produces endurance.
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.
Let endurance have its perfect work, that you may be perfect and complete, lacking in nothing.
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.
But if any of you lacks wisdom, let him ask of God, who gives to all liberally and without reproach, and it will be given to him.
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
But let him ask in faith, without any doubting, for he who doubts is like a wave of the sea, driven by the wind and tossed.
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.
For that man shouldn’t think that he will receive anything from the Lord.
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.
He is a double-minded man, unstable in all his ways.
9 А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,
Let the brother in humble circumstances glory in his high position;
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —
and the rich, in that he is made humble, because like the flower in the grass, he will pass away.
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
For the sun arises with the scorching wind and withers the grass; and the flower in it falls, and the beauty of its appearance perishes. So the rich man will also fade away in his pursuits.
12 Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
Blessed is a person who endures temptation, for when he has been approved, he will receive the crown of life which the Lord promised to those who love him.
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
Let no man say when he is tempted, “I am tempted by God,” for God can’t be tempted by evil, and he himself tempts no one.
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.
But each one is tempted when he is drawn away by his own lust and enticed.
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
Then the lust, when it has conceived, bears sin. The sin, when it is full grown, produces death.
16 Не обма́нюйтесь, брати мої любі!
Don’t be deceived, my beloved brothers.
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
Every good gift and every perfect gift is from above, coming down from the Father of lights, with whom can be no variation nor turning shadow.
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.
Of his own will he gave birth to us by the word of truth, that we should be a kind of first fruits of his creatures.
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.
So, then, my beloved brothers, let every man be swift to hear, slow to speak, and slow to anger;
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.
for the anger of man doesn’t produce the righteousness of God.
21 Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.
Therefore, putting away all filthiness and overflowing of wickedness, receive with humility the implanted word, which is able to save your souls.
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
But be doers of the word, and not only hearers, deluding your own selves.
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —
For if anyone is a hearer of the word and not a doer, he is like a man looking at his natural face in a mirror;
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.
for he sees himself, and goes away, and immediately forgets what kind of man he was.
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!
But he who looks into the perfect Torah of freedom and continues, not being a hearer who forgets but a doer of the work, this man will be blessed in what he does.
26 Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!
If anyone amongst you thinks himself to be religious while he doesn’t bridle his tongue, but deceives his heart, this man’s religion is worthless.
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.
Pure religion and undefiled before our God and Father is this: to visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep oneself unstained by the world.
