Якова 4

1 Звідки ві́йни та свари між вами? Чи не звідси, — від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?

Whence is it, that there are among you fightings and broils? Is it not from the lusts, which war in your members?

2 Бажаєте ви — та й не маєте, убиваєте й за́здрите — та досягнути не можете, сва́ритеся та воюєте — та не маєте, бо не проха́єте,

Ye covet, and possess not; and ye kill, and envy, and effect nothing: and ye fight and make attacks; and ye have not, because ye ask not.

3 прохаєте — та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розко́ші свої.

Ye ask, and receive not; because ye ask wickedly, that ye may pamper your lusts.

4 Перелю́бники та перелю́бниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові при́ятелем, той ворогом Божим стається.

Ye adulterers, know ye not, that the love of the world is hostility towards God? He therefore who chooseth to be a lover of this world, is the enemy of God.

5 Чи ви ду́маєте, що даремно Писа́ння говорить: „Жада́є аж до за́здрости Дух, що в нас пробуває“?

Or think ye, that the scripture hath vainly said: The spirit dwelling in us lusteth with envy?

6 Та ще більшу благода́ть дає, через що й промовляє: „Бог противиться гордим, а смиренним дає благода́ть“.

But our Lord hath given us more grace. Therefore he said: The Lord humbleth the lofty, and giveth grace to the lowly.

7 Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, — то й утече він від вас.

Subject yourselves therefore to God; and stand firm against Satan, and he will flee from you.

8 Набли́зьтесь до Бога, то й Бог набли́зиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!

Draw nigh to God, and he will draw nigh to you. Cleanse your hands, ye sinners: sanctify your hearts, ye divided in mind.

9 Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!

Humble yourselves, and mourn: let your laughter be turned into mourning, and your joy into grief.

10 У покорі́ться перед Господнім лицем, — і Він вас підійме!

Humble yourselves before the Lord, and he will exalt you.

11 Не обмовляйте, брати, один о́дного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Зако́на обмовляє та судить Зако́на. А коли ти Зако́на осуджуєш, то ти не викона́вець Закона, але суддя.

Speak not against each other, my brethren; for he that speaketh against his brother, or judgeth his brother, speaketh against the law, and judgeth the law. And if thou judgest the law, thou art not a doer of the law, but its judge.

12 Один Законода́вець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?

There is one Law-giver and Judge, who can make alive, and can destroy: but who art thou, that thou judgest thy neighbor?

13 А ну тепер ви, що говорите: „Сьогодні чи взавтра ми пі́дем у те чи те місто, і там рік проживе́мо, та бу́демо торгувати й заробляти“,

But what shall we say of those, who say: To-day or to-morrow we will go to such or such a city, and will abide there a year; and we will traffic, and get gain?

14 ви, що не відаєте, що́ трапиться взавтра, — яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'явля́ється, а потім зникає!

And they know not what will be to-morrow: for what is our life, but an exhalation that is seen a little while, and then vanisheth and is gone?

15 Замість того, щоб вам говорити: „Як схоче Госпо́дь та бу́демо живі, то зробимо це або те“.

Whereas they should say: If the Lord please, and we live, we will do this or that.

16 А тепер ви хва́литеся в своїх го́рдощах, — лиха́ всяка подібна хвальба́!

They glory in their vaunting. All such glorying is evil.

17 Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, — той має гріх!

He that knoweth the good, and doeth it not, to him is sin.