Якова 3
1 Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший о́суд при́ймемо.
Let not many of you be teachers, my brothers, knowing that we will receive heavier judgment.
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло.
For in many things we all stumble. If anyone does not stumble in word, this one is a perfect person, able to bridle the whole body also.
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
Now if we put bits into the horses' mouths so that they may obey us, we guide their whole body.
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий.
And look at the ships also, though they are so big and are driven by fierce winds, are yet guided by a very small rudder, wherever the pilot desires.
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
So the tongue is also a little member, and boasts great things. See how a small fire can spread to a large forest.
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. (Geenna g1067)
And the tongue is a fire. The world of iniquity among our members is the tongue, which defiles the whole body, and sets on fire the course of nature, and is set on fire by hell. (Geenna g1067)
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською,
For all kinds of animals, and birds, of reptiles and sea creatures, are being tamed and have been tamed by humankind.
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної!
But nobody can tame the tongue. It is a restless evil, full of deadly poison.
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
With it we bless our Lord and Father, and with it we curse people, who are made in the image of God.
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́!
Out of the same mouth comes forth blessing and cursing. My brothers, these things ought not to be so.
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́?
Does a spring send out from the same opening fresh and bitter water?
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́.
Can a fig tree, my brothers, yield olives, or a vine figs? Nor is salt water able to produce sweet.
13 Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла́ свої в ла́гідній мудрості добрим поводженням!
Who is wise and understanding among you? Let him show by his good conduct that his deeds are done in gentleness of wisdom.
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, —
But if you have bitter jealousy and selfish ambition in your heart, do not boast and do not lie against the truth.
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська.
This wisdom is not that which comes down from above, but is earthly, sensual, and demonic.
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ!
For where jealousy and selfish ambition are, there is confusion and every evil deed.
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава.
But the wisdom that is from above is first pure, then peaceful, gentle, reasonable, full of mercy and good fruits, without partiality, without hypocrisy.
18 А плід праведности сіється творцями миру.
Now the fruit of righteousness is sown in peace by those who make peace.
