Ісая 47

1 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв! Бо кли́кати більше не будуть на тебе: тенди́тна та ви́пещена!

Aw Babylon canu tangla kacuem, caeh tathuk ah loe, maiphu thungah anghnu ah; Aw Khaldian canu, angraeng tangkhang pong na ai long ah anghnu ah; nangcae loe na pan daek moe, na nawk tuep, tiah mi mah doeh na naa mak ai boeh.

2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́, намі́тку свою відхили́, закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий, і бреди́ через рі́ки, —

Cang kaehhaih thlung to lah loe, cang to kae ah; na mikhmai padaphaih to takhoe ah loe, na canghnak to angkhring ah, na phaih khoek to thlaek ah loe, vapuinawk to angkat ah.

3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я по́мсту вчиню, і не бу́ду щади́ти люди́ни!

Bangkrai ah na om tih, azathaih to na padap thai mak ai; mi doeh pathlung ai ah, lu kang lak han.

4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння, Святий Ізраїлів.

Kaicae pahlongkung loe, misatuh kaminawk ih Angraeng, Ciimcai Israel Sithaw, tiah ahmin oh.

5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти, о до́чко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

Aw Khaldian kaminawk ih canu, lok apae ai ah anghnu duem ah, vinghaih thungah caeh ah; nang loe praenawk ih angraeng zu, tiah mi mah doeh kawk o mak ai boeh.

6 Розлю́тився Я на наро́д Свій, збезче́стив спа́дщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не ви́явила милосердя до них: ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м,

Kaimah ih kaminawk nuiah palung ka phui, ka toep ih qawknawk doeh kam hnongsak boeh pongah, to hmuennawk to nangcae ban ah ka paek boeh; nihcae nuiah tahmenhaih roe na tawn ai; mitongnawk nuiah doeh kazit parai hmuen to na koeng pae boeh.

7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“І до серця собі не взяла́ тих рече́й, не поду́мала про свій кіне́ць.

angraeng zu ah ka oh poe han, tiah na poek pongah, hae hmuennawk hae na poek ai; nangmah khae kapha han koi hnukkhuem koekah kaom boenghaih doeh na poek ai.

8 А тепер це послухай, розпе́щена, що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм: „Я, — і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!“

To pongah nongpa nongpata zae sakhaih bangah ka nawm acaeng moe, mawnhaih tawn ai ah khosah kami, kai ai ah loe kalah mi doeh om ai; kai loe lamhmai baktiah om sut mak ai, caanawk duekhaih doeh ka tongh mak ai, tiah poek kami nang, vaihi tahngai ah;

9 Та при́йдуть на тебе несподі́вано те й те в один день, страта дітей та вді́вство, вони в повній мірі на тебе спаду́ть при усій многоті́ твоїх ча́рів, при силі великій твоїх заклина́нь!

nang loe miklet kop kami, taqawk thacakhaih hoiah tahmaa thaih kaminawk mah na bomh o khing cadoeh, caanawk duekhaih hoi lamhmai ah angcoenghaih hmuen hnetto mah akra ai ah nito thungah na pha thui tih.

10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою, говорила: „Ніхто не побачить мене!“Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє, і сказала ти в серці своїм: „Я, — і більше ніхто!“

Na sethaih to nang oep haih moe, Mi mah doeh hnu ai, tiah na thuih. Na palung thung hoi kai ai ah loe kalah mi doeh om ai, tiah na thuih moe, na panoekhaih hoi palung na hahaih mah na caehhaih loklam to anghmangsak boeh.

11 І при́йде на тебе лихе, що відворожи́ти його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде́, що не зможеш його окупити, і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення, про яке ти не знаєш.

Raihaih na nuiah pha tih, naa bang hoiah maw angzoh, tiah na panoek mak ai; kawbangah doeh pathlaeng thai ai, raihaih mah na pha thui tih; na panoek ai ih amrohaih to na nuiah krah tih.

12 Ставай же з своїми закля́ттями та з бе́зліччю ча́рів своїх, якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, — може зможеш ти допомогти́, може ти настраха́єш!

Na nawkta nathuem hoiah na patoh ih miklet hoi angzo han koi hmuen tahmaahaihnawk to mah, kacakah angdoe haih ah; atho na hnu khoe doeh om tih, na pazawk thai khoe doeh om tih.

13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, — хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрі́зує, хто до зір придивля́ється, хто прові́щує кожного місяця, що має на те́бе прийти!

Nang loe kating ai pop lokthuihaih mah angphosak boeh. Van ah kaom hmuennawk khet kop kaminawk, cakaeh khet kop kaminawk, khrah khethaih hoi hmabang na tongh han koi hmuen thui thaih kaminawk to vaihi angthawk o nasoe loe, na nuiah angzo han koi amrohaih thung hoiah na pahlong o nasoe.

14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум'я, — це не жар, щоб погріти себе, ані по́лум'я, щоб сидіти біля нього.

Khenah, nihcae loe caphaeh baktiah ni oh o tangtang; nihcae loe hmai mah kang tih; angmacae hoi angmacae doeh thacak hmaipalai thung hoiah pahlong o thai ai; kami ngan betsak hanah hmaisaae to om mak ai, hmai angawt hanah doeh om mak ai.

15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними, ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, — кожен буде блуди́ти на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

Nang hoi nawnto toksah kami, na nawkta nathuem hoiah nang hoi nawnto hmuen zawhhaih sah kaminawk loe nang hanah to tiah sah o ueloe, maeto hoi maeto angmacae sakpazaehaih loklam ah caeh o tih, mi mah doeh nang to pahlong thai mak ai.