Ісая 36

1 І сталося, чотирна́дцятого року царя Єзекії прийшов Санхері́в, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.

Hezekiah siangpahrang ah ohhaih saning hathlai palito naah, Assyria siangpahrang Sennakharib to angzoh moe, kacakah sak ih misa pakaahaih Judah vangpuinawk to lak pae boih.

2 І послав асирійський цар великого ча́шника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим ві́йськом, і він став при водово́ді горі́шнього ставу, на битій дорозі поля Валю́шників.

Assyria siangpahrang mah Rashakeh to thacak misatuh kaminawk hoi nawnto, Lakish hoiah Jerusalem ah siangpahrang Hezekiah khaeah patoeh. Misatuh angraeng loe khukbuen pasuk kami ih lawk bangah caehhaih loklam, aluek bang ih tuili ah anghak.

3 І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер.

To naah Hilkiah capa, siangpahrang im khenzawnkung Eliakim, ca tarik kami Shebna, Asaph capa, ca pakuem kami, Joah cae loe anih khaeah caeh o.

4 І сказав їм великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся?

Misatuh angraeng Rashakeh mah nihcae khaeah, lensawk siangpahrang, Assyria siangpahrang mah, Tipongah nangmah hoi nangmah to tih khoek to nang oep loe? tiah a thuih, tiah Hezekiah khaeah thui paeh, tiah ang naa.

5 Чи ду́маєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене?

Nang loe misatuk kophaih hoi thacak misatuh kaminawk to ka tawnh mang, tiah na thuih ti; toe amsawnlok ni na thuih; mi ih tha oephaih hoiah maw kai hae nang tuk han?

6 Ось ти наді́явся опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опира́ється на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто наді́ється на нього!

Khenah, nang loe angkhaek sakrungkung baktiah kaom, Izip prae ni nang oep haih; sakrungkung baktiah kaom akung nuiah amha kami loe angkhaek sakrungkung mah ban to thun pae ueloe, ahmaa caa tih; Izip siangpahrang Faro mah doeh anih khaeah amha kaminawk to to tiah sah tih.

7 А коли ти скажеш мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсо́вував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися?

Toe nangcae mah, Kaicae loe kaimacae ih Angraeng Sithaw ni ka oep o, tiah na thuih o; Hezekiah mah hmuensang hoi hmaicamnawk to phraek boih moe, Judah hoi Jerusalem kaminawk khaeah, Hae ih hmaicam hmaa ah khue ni Sithaw na bok o han, tiah a thuih na ai maw?

8 А тепер увійди́ но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в.

To pongah angzo oh loe, ka angraeng Assyria siangpahrang hoi palungduehaih to sah oh; hrang angthueng thaih kami na tawnh o nahaeloe, nihcae kakhawt ah hrang sang hnetto kang paek o han!

9 І як же ти прожене́ш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана? А ти собі наді́явся на Єгипет ради колесни́ць та верхівці́в!

Ka angraeng ih tamnanawk thungah kathoeng koek misatuh angraeng kai mataeng doeh nang pazawk o ai nahaeloe, kawbangmaw Izip kaminawk ih hrang lakoknawk hoi hrang angthueng kaminawk to nang oep o haih?

10 Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його? Господь сказав був мені: „Піди на той край та й знищ його!“

Angraeng asaenghaih om ai nahaeloe hae prae amrosak hanah kang zo tih maw? Caeh moe, to prae to paro hanah, Angraeng mah ang thuih, tiah a naa.

11 І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори до нас но-юдейському в голос при тих людях, що на мурі“.

To naah Eliakim, Shebna hoi Joah mah misatuh angraeng Rabshakeh khaeah, Tahmenhaih hoi na tamnanawk loe Syria lok ka thaih kop o pongah, Syria lok hoiah mah na thui ah; sipae nuiah kaom kaminawk mah thaih o kop hanah, Hebru lok hoiah thui hmah, tiah a naa o.

12 І сказав великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити: ці слова до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою се́чу?“

Toe misatuh angraeang Rabshakeh mah, Nangcae angraeng hoi nangcae khae khue lokthuih hanah ka angraeng mah ang patoeh, tiah na poek o maw? Sipae nuiah anghnu kaminawk khaeah doeh lokthuih hanah na patoeh ai maw? Nihcae loe nangcae baktiah angmacae ih aek to caa o ueloe, angmacae ih tamzun tui to nae o tih, tiah pathim pae.

13 І став великий ча́шник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: „Послухайте слів великого царя, царя асирійського!

To naah Rabshakeh loe angdoet tahang moe, Hebru lok hoiah, lensawk siangpahrang, Assyria siangpahrang ih lok hae tahngai oh, tiah a hangh.

14 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекі́я, бо він не зможе врятува́ти вас!

Siangpahrang mah hae tiah thuih; Hezekiah mah na ling o hmah nasoe; nangcae to anih mah loisak thai mak ai!

15 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського.

Angraeng mah aicae pahlong tih; hae vangpui hae Assyria siangpahrang ban ah paek mak ai, tiah Hezekiah mah thuih pongah Sithaw to tang o hmah.

16 Не слухайте Єзекі́ї, бо так сказав цар асирійський: „Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки,

Hezekiah ih lok to tahngai o hmah; Assyria siangpahrang mah hae tiah thuih; Kai hoi angdaehhaih sah oh loe, kai khaeah angzo oh; to tiah nahaeloe kami boih mah angmah ih misurthaih hoi thaiduet thaih to caa o ueloe, angmah ih tuikhaw thung ih tui to nae o tih;

17 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до кра́ю такого ж, як ваш край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників.

Kang zoh moe, nangcae to nangmacae prae baktiah kaom, cang hoi misurtui ohhaih prae, takaw hoi misur takha ohhaih prae ah kang caeh o haih han.

18 Щоб не намовив вас Єзекі́я, говорячи: Господь порятує нас! Чи врятували боги́ тих наро́дів, кожен свій край від руки асирійського царя?

Acoe oh, to tih ai nahaeloe Hezekiah mah nangcae khaeah, Angraeng mah pahlong tih hmang, tiah na zoek o moeng tih. Prae kaminawk ih sithawnawk mah a prae to Assyria siangpahrang ban thung hoiah loih o sak vai maw?

19 Де боги́ Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? І чи врятували вони Самарі́ю від моєї руки?

Hamath hoi Arpad ih sithawnawk loe naa ah maw oh o? Sephavaim ih sithawnawk loe naa ah maw oh o? Nihcae mah Samaria to ka ban thung hoiah loisak thaih maw?

20 Котри́й з-поміж усіх богі́в цих країв урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?“

Hae prae thung boih ih sithawnawk thungah, kawbaktih sithaw mah maw a prae to ka ban thung hoi pahlong vaih? Kawbangmaw Angraeng mah Jerusalem to ka ban thung hoi pahlong thai tih? tiah a naa.

21 І мовчали вони, і не відповіли́ ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав „Не відповідайте йому́!“

Lok pathim han ai ah lokpaek boeh pongah, Judah kaminawk mah, lok pakha to doeh pathim pae o ai, oh o taak duem.

22 І прийшов Еліяки́м, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з розде́ртими ша́тами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого ча́шника.

To naah Hilkiah capa, siangpahrang im ukkung Eliakim, ca tarik kami Shebna hoi ca pakuem kami, Asaph capa Joah cae loe angmacae ih khukbuen to asih o moe, Hezekiah khaeah caeh o pacoengah, misatuh angraeng Rabshakeh mah thuih ih lok to a thuih pae o.