Ісая 10

1 Горе законода́вцям несправедли́вим, та писаря́м, які пишуть на лихо,

‌ʻE malaʻia ʻakinautolu ʻoku fokotuʻu ʻae fono taʻemāʻoniʻoni, pea ʻoku tohi ʻae mamahi ʻaia kuo nau tuʻutuʻuni;

2 щоб від правосу́ддя усу́нути бідних, і щоб відняти права́ від убогих наро́ду Мого, щоб стали вдови́ці здоби́чею їм, і пограбува́ти сирі́т.

Ke fakaafe ʻae masiva mei he fakamaau, pea faʻao ʻae totonu mei he masiva ʻo hoku kakai, ke nau kākaaʻi ʻae kau fefine kuo mate honau husepāniti, pea ke nau kaihaʻa mei he tamai mate!

3 А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою?

Pea ko e hā te mou fai ʻi he ʻaho ʻoe ʻaʻahi, pea ʻi he fakaʻauha ʻaia ʻe haʻu mei he mamaʻo? Te mou kumi ʻae tokoni meia hai? Pea te mou tuku ʻi fē ʻa homou nāunau?

4 Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!

‌ʻI he taʻemaʻu au te nau hoko ko e pōpula ki he pōpula, pea moʻulaloa kiate kinautolu kuo fakamoʻulaloa. Pea neongo ʻae meʻa ni kotoa pē ʻoku ʻikai taʻofi hono houhau, ka ʻoku kei mafao hono nima.

5 Біда асирі́йцеві, же́злові гніву Мого, а кий у руках його — це пересе́рдя Моє!

ʻE malaʻia ʻae tangata ʻo ʻAsilia, ko e meʻa tā ʻo ʻeku tuputāmaki, pea ko e tokotoko ʻi honau nima ko hoku houhau ia.

6 На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях.

Te u fekau ia ki he puleʻanga mālualoi, pea ki he kakai ʻoku ou houhau ki ai te u tuku kiate ia ha fekau, ke ʻave ʻae koloa, pea ʻave mo e meʻakai, pea ke molomoloki ʻakinautolu ʻo hangē ko e pelepela ʻoe ngaahi hala.

7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так ми́слить, бо в серці його — щоб немало наро́дів пони́щити та погуби́ти!

Ka ko eni, ʻoku ʻikai ko hono loto ia, pea ʻoku ʻikai ke mahalo pehē ʻa hono loto; ka ʻoku ʻi hono loto ke tuʻusi mo fakaʻauha ʻae ngaahi puleʻanga lahi.

8 Бо говорить: Хіба мої провідники́ ра́зом усі не царі?

He ʻoku ne pehē, “ʻIkai ko e ngaahi tuʻi moʻoni ʻae ngaahi ʻeiki ʻoku ʻiate au?

9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск?

‌ʻIkai ʻoku tatau ʻa Kalino mo Kalikimisi? ʻIkai ʻoku tatau ʻa Hamate mo ʻApati? ʻIkai ʻoku tatau ʻa Samēlia mo Tamasikusi?

10 Тому́ що рука моя ца́рства божкі́в досягла́, а в них більші бовва́ни, як в Єрусалимі та в Самарі́ї,

‌ʻO hangē ko e ʻilo ʻa hoku nima ʻae ngaahi puleʻanga ʻoe kau tamapua, ʻaia naʻe lahi hake ki Selūsalema mo Samēlia ʻenau ngaahi tamapua;

11 то хіба не зроблю́ я так само для Єрусалиму й бовва́нів його, як зробив я був для Самарі́ї й божкі́в її?

‌ʻO hangē ko ia kuo u fai ki Samēlia mo ʻene ngaahi tamapua, ʻikai te u fai pehē foki ki Selūsalema mo ʻene ngaahi tamapua?”

12 І станеться, як докона́є ввесь чин Свій Госпо́дь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу́ я плоди́ гордови́тости серця царя асирійського та пишно́ту чванли́вих оче́й його!

Ko ia ʻe hoko ʻo pehē, “ʻOka fakakakato ʻe he ʻEiki ʻa ʻene ngāue kotoa ʻi he moʻunga ko Saione pea mo Selūsalema, te u tautea ʻae futa ʻoe loto mālohi ʻoe tuʻi ʻo ʻAsilia, pea mo e hihiki ʻo hono mata fielahi.”

13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, — і відміня́ю границі наро́дів, а їхній маєток грабу́ю, й як сильний, скида́ю пану́ючих!

He ʻoku ne pehē, “ʻI he mālohi ʻo hoku nima kuo u fai eni, pea ʻi heʻeku poto; he ʻoku ou fai fakapotopoto: pea kuo u toʻo ʻae ngaahi fakangatangata ʻoe kakai, pea kaihaʻasia mo ʻenau koloa, pea kuo u fakamoʻulaloa ʻae kakai ʻo hangē ko ia ʻoku taau mo e tangata toʻa:

14 І досягла́, мов кубло́ те, багатства наро́дів рука моя, й як збирають поки́нені я́йця, я всю зе́млю зібрав, — і ніхто не порушив крило́м, і дзюбка́ не відкрив, і не зацвірі́нькав.

Pea kuo ʻilo ʻe hoku nima ʻae koloa ʻae kakai ʻo hangē ko ha pununga: pea hangē ko ha taha ʻoku tānaki ʻae ngaahi foʻi manu ʻoku pehē ʻa ʻeku tānaki ʻa māmani kotoa pē; pea naʻe ʻikai ha taha te ne ueʻi ʻae kapakau, pe fakamanga ʻae ngutu, pe fakaʻasi.”

15 Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево!

‌ʻE fielahi ʻae toki kiate ia ʻoku ne tā ʻaki ia? Pe fielahi ʻae kili kiate ia ʻoku ne fetohoaki ia? ʻO hangē ka tā mai ʻae ʻakau kiate ia ʻoku ne toʻo ia, pea hangē ka hiki hake ʻe he tokotoko kiate ia ʻoku ne toʻo ia.

16 Зате Госпо́дь, Бог Савао́т пошле сухорля́вість на ситих його, і під його славою — по́лум'я буде пала́ти, немов би пожар!

Ko ia ʻe fekau atu ʻe Sihova, ko e ʻEiki ʻoe ngaahi kautau, ʻae tutue ki honau kakai sino; pea te ne tutu ke vela ʻa hono nāunau ʻo hangē ko e kakaha ʻae afi.

17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — по́лум'ям, і запа́лить воно, й пожере́ його те́рня й будя́ччя його в один день!

Pea ko e maama ʻo ʻIsileli ʻe hoko ia ko e afi, pea ko hono tokotaha māʻoniʻoni ko e ulo afi, pea ʻe kakaha ia pea fakaʻauha ʻi he ʻaho pe taha hono ngaahi ʻakau talatala mo e talatalaʻāmoa;

18 І славу лісу його й його са́ду ви́губить Він від душі й аж до тіла, і бу́де, що зни́діє він, мов той хворий, —

Pea ʻe fakaʻauha ʻae lelei ʻoe vao lahi ʻo ia, pea mo ʻene ngoue ʻoku fua, ʻae laumālie mo e sino fakatouʻosi; pea te nau hangē ko e tangata toʻo fuka kuo pongia.

19 і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише!

Pea ko hono toe ʻoe ʻakau ʻoe vao lahi ko ia te nau tokosiʻi, ko ia ʻe faʻa tohi ia ʻe ha tamasiʻi.

20 І станеться в день той, оста́нок Ізраїля і врято́вані дому Якова не бу́дуть вже більш опира́тись на то́го, хто б'є їх, — й обіпру́ться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.

Pea ʻe hoko ʻi he ʻaho ko ia ʻo pehē, ko hono toe ʻo ʻIsileli, pea mo kinautolu kuo hao ʻi he fale ʻo Sēkope, ʻe ʻikai te nau toe falala kiate ia naʻe taaʻi ʻakinautolu; ka e falala moʻoni kia Sihova, ko e tokotaha māʻoniʻoni ʻo ʻIsileli.

21 Останок наве́рнеться, останок Якова, до Сильного Бога.

‌ʻE foki mai hono toe, ʻio, ʻae toe ʻo Sēkope, ki he ʻOtua Māfimafi.

22 Бо коли б був наро́д твій, Ізра́їль, як мо́рський пісок, тільки останок із нього наве́рнеться! Заги́бель призна́чена є, щоб ви́повнилась справедливість,

He neongo ʻae tatau ʻa hoʻo kakai, ʻE ʻIsileli, mo e ʻoneʻone ʻoe tahi, ka e foki mai pe hono toe: kuo pau ke hoko ʻae fakaʻauha ʻe fonu mahua ʻi he fai totonu.

23 бо ви́конає Господь, Бог Савао́т постано́влену згу́бу посеред всієї землі.

He ko Sihova ko e ʻEiki ʻoe ngaahi kautau te ne fai ʻae fakaʻauha kuo kotofa, ʻi he lotolotonga ʻoe fonua kotoa pē.

24 Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській.

Ko ia ʻoku pehē ʻe Sihova ko e ʻEiki ʻoe ngaahi kautau, “ʻE hoku kakai ʻaia ʻoku nofo ʻi Saione, ʻoua ʻe manavahē ki he tangata ʻAsilia: te ne taaʻi koe ʻaki ʻae meʻa tā, pea hiki hake hono tokotoko kiate koe, ka ʻe hangē ko ia naʻe fai ʻi ʻIsipite.

25 Бо мало ще, трохи побу́де, — та й скі́нчиться лють, і зве́рнеться гнів Мій на зни́щення їх!

Koeʻuhi ʻe toetoe siʻi pea ʻe ngata ʻa hoku tuputāmaki, pea mo hoku houhau, ka te u fakaʻauha ʻakinautolu.

26 І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет!

Pea ʻe hiki hake ʻe Sihova ʻoe ngaahi kautau ʻae meʻa tautea ʻo hangē ko e fakaʻauha ʻa Mitiane ʻi he maka ko Olepi: pea tatau mo ʻene tokotoko naʻe ai ki he tahi, ʻe pehē ʻa ʻene hiki hake ia ʻo hangē ko ia naʻe fai ki ʻIsipite.

27 І станеться в день той, з твого рамена тяга́р його зді́йметься, а з-над шиї твоєї ярмо́ його, і через ситість ярмо́ буде зни́щене!

Pea ʻe hoko pehē, ʻi he ʻaho ko ia, ʻe toʻo ʻene kavenga mei ho uma, mo ʻene haʻamonga mei ho kia, pea ʻe maumauʻi ʻae haʻamonga mei homou uma.”

28 Він при́йде навпроти Айя́ту, пере́йде в Мігро́н, свої речі складе до Міхма́шу.

Kuo haʻu ia ki ʻAiata, kuo ʻalu atu ia ki Mikiloni; kuo ne tānaki ʻene ngaahi saliote ʻi Mikimasi:

29 Пере́йдуть прова́лля, Гева — ночлі́г нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а.

Kuo nau laka ʻi he potu fāsiʻi: kuo nau nofo ʻi Kepa; ʻoku manavahē ʻa Lama; pea kuo hola ʻa Kipea ʻo Saula.

30 Заголоси́ ти, о до́чко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!

‌ʻE ʻofefine ʻo Kalimi, hiki hake ho leʻo: fai ke ongo atu ia ki Leisi, ʻE ʻAnatoti masiva.

31 Мадме́на розбіглась, мешка́нці Гевіму втікають.

Kuo ʻave ʻa Matemena; ʻoku fakataha ʻakinautolu ʻe he kakai ʻe Kepime ke nau hola.

32 Ще сьогодні зоста́неться він у Нові; своєю рукою грози́ть горі дочки́ Сіону, па́гірку Єрусалиму.

Te ne nofo pe ia ʻi he ʻaho ni ʻi Nope: te ne lulululu hono nima ki he moʻunga ʻoe ʻofefine ʻo Saione, ʻae moʻunga ʻo Selūsalema.

33 Ось Господь, Бог Саваот відтина́є галу́зки застраша́льною силою, — і найвищі поста́вою будуть пости́нані, а високі бу́дуть пони́жені.

Vakai, ko e ʻEiki, ko Sihova ʻoe ngaahi kautau, te ne tuʻusi ʻae vaʻa ʻaki ʻae manavahē lahi: pea ko kinautolu ʻoku māʻolunga ʻe tā hifo, pea ko e fielahi ʻe fakavaivaiʻi.

34 І буде обтя́та навко́ло залізом гуща́вина лісу, і Ліва́н упаде́ від Могу́тнього!

Pea te ne tuʻusi ki lalo ʻae ngaahi potu ʻakau matolu ʻoe vao lahi ʻaki ʻae ukamea, pea ʻe tō ki lalo ʻa Lepanoni ʻi ha taha mālohi.