Осія 2
1 Скажіть своїм братам: „Народ Мій“, а своїм сестрам: „Помилувана“.
Рцыте брату своему: людие Мои: и сестре своей: Помилованная.
2 Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій пере́люб,
Судитеся с материю своею, судитеся, яко та не жена Моя, и Аз не муж ея: и отвергу блужения ея от лица Моего и любодейство ея от среды сосцу ея:
3 щоб Я не роздягну́в її до́ нага, і не поставив її такою, як у день її наро́дження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху зе́млю, і не забив її спра́гою.
яко да совлеку ю нагу и поставлю ю якоже в день рождения ея, и положу ю яко пустыню, и учиню ю яко землю безводну, и убию оную жаждею:
4 Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блу́ду,
и чад ея не помилую, яко чада блужения суть,
5 бо їхня мати блудли́ва була, та, що ними була вагітна́, сором чинила, бо казала вона: Я піду́ за своїми полюбо́вниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напо́ї мої.
яко соблуди мати их, посрамися родившая их, рече бо: пойду вслед похотников моих, дающих мне хлебы моя и воду мою, и ризы моя и плащаницы моя, и масло мое и вся, елика мне достоят.
6 Тому́ то ось Я вкрию твою дорогу те́рнями, і обгороджу́ її огоро́жею, — і стежо́к своїх не зна́йде вона.
Сего ради, се, Аз загражду путь ея тернием и возгражду распутия ея, и стези своея не обрящет:
7 І буде вона гнатися за своїми полюбо́вниками, але́ не дожене́ їх, і буде шукати їх, та не зна́йде. І скаже вона: Піду́ я, і вернуся до мого першого чолові́ка, бо краще було мені тоді, як тепер.
и поженет похотники своя и не постигнет их, и взыщет их и не обрящет, и речет: пойду и возвращуся к мужу моему первому, яко добрее ми бе тогда, нежели ныне.
8 А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примно́жив їй срі́бло та золото, яке вони звернули на Ваала.
Но та не уразуме, яко Аз дах ей пшеницу и вино и масло, и сребро умножих ей: сия же сребряны и златы сотвори Ваалу.
9 Тому́ то заберу́ назад Своє збіжжя в його ча́сі, а Мій сік виноградний в його умо́вленому ча́сі, і заберу́ Свою вовну та Свій льон, що був на покриття́ її наготи́.
Сего ради обращуся и возму пшеницу Мою во время ея и вино Мое во время его, и отиму ризы Моя и плащаницы Моя, да не покрывает студа своего:
10 А тепер відкрию її наготу́ на оча́х її коха́нців, і ніхто не врятує її від Моєї руки.
и ныне открыю нечистоту ея пред похотниками ея, и никтоже отимет ея от руки Моея:
11 І зроблю́ кінець усякій радості її, свя́ту її, новомі́сяччю її, і суботі її, та всякому святко́вому ча́сові.
и отвращу вся веселия ея и праздники ея, и новомесячия ея и субботы ея и вся празднества ея,
12 І спусто́шу її виноградинка та її фіґове дерево, про які вона говорила: „Це мені дар за блудоді́йство, що дали́ мені мої полюбо́вники“. А Я оберну́ їх на ліс, — і їх пожере́ польова́ звірина́!
и погублю виноград ея и смоквы ея, о нихже рече: мзды ми суть сия, яже даша мне похотницы мои: и положу я в свидение, и поядят я зверие селнии и птицы небесныя и гади земнии:
13 І навіщу́ її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздбо́лювалася ти своєю носово́ю сере́жкою та своїм наши́йником, і ходила за своїми полюбо́вниками, а Мене забувала, говорить Госпо́дь.
и отмщу на ней дни Ваалимовы, в няже требы кладяше им, и вдеваше усерязи своя и мониста своя, и хождаше вслед похотников своих, а Мене забы, глаголет Господь.
14 Тому́ то ось Я намо́влю її, і попрова́джу її до пустині, і буду говорити до серця її.
Сего ради, се, Аз соблажню ю, и учиню ю яко пустыню, и возглаголю в сердце ея,
15 І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї мо́лодости, як за дня ви́ходу її з єгипетського кра́ю.
и дам ей притяжание ея оттуду и поляну Ахорову, отверсти смысл ея: и смирится тамо по днем детства своего и по днем изведения своего от земли Египетски.
16 І станеться, того дня — говорить Господь — ти кликатимеш: „Чолові́че мій“, і не будеш більше кликати Мене: „Мій ваа́ле“.
И будет в той день, наречет Мя муж мой, глаголет Господь, а не прозовет Мене ктому Ваалим.
17 I усу́ну іме́на Ваа́лів з її уст, і вони не будуть більше зга́дувані своїм і́менем.
И отвергу имена Ваалимля от уст ея, и не воспомянутся ксему имена их.
18 І складу́ їм заповіта того дня з польово́ю звірино́ю, і з птаством небесним, та з плазу́ючим по землі, і лука й меча та війну зни́щу з землі, і покладу́ їх безпечно.
И завещаю им завет в той день со зверьми селными и со птицами небесными и с гады земными, и лук и мечь и брань сокрушу от земли, и вселю я со упованием:
19 І заручу́ся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосу́ддям, і милістю та любов'ю.
и обручу тя Себе во век и обручу тя Себе в правде и в суде и в милости и в щедротах:
20 І заручуся з тобою вірністю, і ти пізна́єш Господа.
и обручу тя Себе в вере, и увеси Господа.
21 І станеться того дня, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, а воно почує землю,
И будет в той день, глаголет Господь, послушаю небесе, а оное послушает земли,
22 а земля задоволи́ть збіжжя, і виноградний сік, і оливу, а вони задовольня́ть Їзреела.
и земля послушает пшеницы и вина и масла, и сии послушают Иезраеля:
23 І обсію її Собі на землі́, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти наро́д Мій, а він скаже: Мій Боже!“
и всею оную Себе на земли и помилую Непомилованную: и реку не людем Моим: людие Мои есте вы: и тии рекут: Господь Бог наш Ты еси.
