До євреїв 1

1 Багато разі́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків,

Бог, многократно и многообразно говоривший издревле отцам в пророках,

2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настанови́в за Наслідника всього, що Ним і віки́ Він створив. (aiōn g165)

В последние дни сии говорил нам в Сыне, Которого поставил наследником всего, чрез Которого и веки сотворил. (aiōn g165)

3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, трима́в усе словом сили Своєї, учинив Собою очи́щення наших гріхів, — і засів на прави́ці величности на висоті.

Сей, будучи сияние славы и образ ипостаси Его и держа все словом силы Своей, совершив собою очищение грехов наших, воссел одесную (престола) величия на высоте,

4 Він остільки був ліпший понад анголі́в, оскільки славніше за них успадкува́в Ім'я́.

Будучи столько превосходнее Ангелов, сколько славнейшее пред ними наследовал имя.

5 Кому́ бо коли з анголів Він промовив: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“! І зно́ву: „Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“!

Ибо кому когда из Ангелов сказал Бог: “Ты сын мой, Я ныне родил Тебя?” И еще: “Я буду Ему Отцом, и Он будет Мне Сыном”?

6 І коли знов Він уводить на світ Перворі́дного, то гово́рить: „І нехай Йому вкло́няться всі анголи Божі“.

Также, когда вводит Первородного во вселенную, говорит: “и да поклонятся Ему все Ангелы Божии”.

7 А про анголів Він говорить: „Ти чиниш духів ангола́ми Своїми, а палю́чий огонь — Своїми слугами“.

Об Ангелах сказано: “Ты творишь Ангелами Своими духов и служителями Своими пламенеющий огонь”.

8 А про Сина: „Престол Твій, о Боже, навік віку; бе́рло Твого царюва́ння — бе́рло праведности. (aiōn g165)

А о Сыне: “Престол Твой Боже, в век века; жезл царствия Твоего - жезл правоты. (aiōn g165)

9 Ти полюбив праведність, а беззако́ння знена́видів; через це намасти́в Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж дру́зів Твоїх“.

Ты возлюбил правду и возненавидел беззакония; посему помазав Тебя, Боже, Бог твой елеем радости более соучастников твоих”.

10 І: „Ти, Господи, землю колись закла́в, а небо — то чин Твоїх рук.

И: “В начале Ты, Господи, основал землю, и небеса - дело рук Твоих;

11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, — всі вони, як той одяг, поста́ріють.

Они погибнут, а ты пребываешь; и все обветшают как риза,

12 Як одежу, їх змі́ниш, — і минуться вони, а Ти за́вжди Той Са́мий, і роки Твої не закі́нчаться“!

И как одежду свернешь их, и изменятся; но Ты тот же, и лета Твои не кончатся”.

13 Кому з анголів Він промовив коли: „Сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“!

Кому когда из Ангелов сказал Бог: “Седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих”?

14 Чи не всі вони ду́хи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?

Не все ли они суть служебные духи, посылаемые на служение для тех, которые имеют наследовать спасение?