До євреїв 8
1 Головна ж річ у то́му, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засі́в на небеса́х, по прави́ці престолу величности,
Now the sum of the whole is this, we have a High Priest, who is seated on the right hand of the throne of the Majesty in heaven:
2 що Він Священнослужи́тель святині й правдивої скинії, що її збудував був Госпо́дь, а не люди́на.
And he is the minister of the sanctuary, and of the true tabernacle, which God hath pitched, and not man.
3 Усякий бо первосвященик настановляється, щоб прино́сити да́ри та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
For every high priest is established, to offer oblations and sacrifices; and therefore, it was proper that this one should also have something to offer.
4 Бо коли б на землі перебува́в, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що да́ри приносять за Зако́ном.
And if he were on earth, he would not be a priest; because there are priests there, who offer oblations agreeably to the law:
5 Вони служать о́бразові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчи́ти скинію: „Дивись бо, сказав, зроби все за зразко́м, що тобі на горі був показаний!“
namely they, who minister in the emblem and shadow of the things in heaven: as it was said to Moses, when he was about to build the tabernacle, See, and make every thing according to the pattern which was showed thee in the mount.
6 А тепер оде́ржав Він краще служі́ння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
But now, Jesus the Messiah hath received a ministry which is better than that: as also the covenant, of which he is made the Mediator, is better, and is given with better promises than the former.
7 Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
For, if the first covenant had been faultless, there would have been no place for this second one.
8 Бо їм докоряючи, каже: „Ото дні надхо́дять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу́ Заповіта Ново́го,
For he chideth them and saith: Behold, the days come, saith the Lord, when I will complete with the family of the house of Israel, and with the family of the house of Judah, a new covenant;
9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
not like the covenant which I gave to their fathers, in the day when I took them by the hand, and brought them out of the land of Egypt; and because they continued not in my covenant, I also rejected them, saith the Lord.
10 Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“
But this is the covenant which I will give to the family of the house of Israel after those days, saith the Lord: I will put my law in their minds, and inscribe it on their hearts; and I will be to them a God, and they shall be to me a people.
11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них!
And one shall not teach his fellow-citizen, nor his brother, nor say: Know thou the Lord: because they shall all know me, from the youngest of them to the oldest.
12 Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“!
And I will forgive them their iniquity; and their sins will I remember no more.
13 Коли ж каже „Нови́й Заповіт “, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління.
In that he said a New Covenant, he made the first old; and that which is old and decaying, is near to dissolution.
