До євреїв 8
1 Головна ж річ у то́му, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засі́в на небеса́х, по прави́ці престолу величности,
But in addition to the things which having been spoken this is the principal thing: We have such a high priest, who sat on the right hand of the throne of the Majesty in heaven,
2 що Він Священнослужи́тель святині й правдивої скинії, що її збудував був Госпо́дь, а не люди́на.
The minister of the holy things, and of the true tabernacle, which God pitched, and not man.
3 Усякий бо первосвященик настановляється, щоб прино́сити да́ри та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
For every high priest is appointed to offer both gifts and sacrifices: whence it is necessary to have something even that which he may offer.
4 Бо коли б на землі перебува́в, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що да́ри приносять за Зако́ном.
If then indeed he was on the earth, he would not be a priest, there being those offering gifts according to law,
5 Вони служать о́бразові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчи́ти скинію: „Дивись бо, сказав, зроби все за зразко́м, що тобі на горі був показаний!“
whosoever serve the pattern and shadow of heavenly things, as Moses about to complete the tabernacle was commanded: for, he says, See that you shall make all things after the pattern which was shown to you in the mount:
6 А тепер оде́ржав Він краще служі́ння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
but now he has obtained a more excellent ministry, insomuch that he is also the mediator of a better covenant, which has been founded on better promises.
7 Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
For if that first covenant had been faultless, a place would not have been sought for the second.
8 Бо їм докоряючи, каже: „Ото дні надхо́дять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу́ Заповіта Ново́го,
For finding fault with them, he says, Behold the days are coming, says the Lord, and I will perfect upon the house of Israel and upon the house of Judah, a new covenant:
9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
not according to the covenant which I made with their fathers, in the day that I took them by the hand to lead them out of the land of Egypt; because they abode not in my covenant, and I regarded them not, says the Lord.
10 Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“
Because this is my covenant which I will establish with the house of Israel after these days, says the Lord; having given my laws in their mind, I will also write them on their heart; and I will be to them a God, and they shall be unto me a people.
11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них!
And they shall no longer teach each one his neighbor, each one his brother, saying, Know ye the Lord: because all shall know me, from their small even unto the great.
12 Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“!
Because I will be merciful unto their iniquities, and I will remember their sins no more.
13 Коли ж каже „Нови́й Заповіт “, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління.
In that he calls it new, he has made the first one old; but that which is old and antiquated is nigh unto vanishing.
