До євреїв 2
1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, шоб ми не відпали коли.
Therefore we ought to be exceedingly cautious, in regard to what we have heard, lest we fall away.
2 Коли бо те слово, що сказали його анголи́, було певне, а всякий пере́ступ та непо́слух прийняли́ справедливу заплату,
For if the word uttered by the medium of angels was confirmed, and every one who heard it, and transgressed it, received a just retribution;
3 то як ми втечемо́, коли ми не дбали про таке велике спасі́ння? Воно проповідувалося споча́тку від Го́спода, стве́рдилося нам через тих, хто почув,
how shall we escape, if we despise the things which are our life, things which began to be spoken by our Lord, and were confirmed to us by them who heard from him,
4 коли Бог був засві́дчив озна́ками й чу́дами, і різними силами та обдарува́нням Духом Святим із волі Своє́ї.
while God gave testimony concerning them, by signs and wonders, and by various miracles and distributions of the Holy Spirit, which were given according to his pleasure?
5 Бо Він не піддав ангола́м світ майбутній, що про нього говоримо.
For to the angels he hath not subjected the world to come, of which we speak.
6 Але хтось десь засві́дчив був, кажучи: „Що́ є чолові́к, що Ти пам'ята́єш про ньо́го, і син лю́дський, якого відвідуєш?
But as the scripture testifieth, and saith: What is man, that thou art mindful of him? and the son of man, that thou attendest to him?
7 Ти його вчинив мало меншим від анголів, і честю й вели́чністю Ти вінчаєш його, і поставив його́ над діла́ми рук Своїх,
Thou hast depressed him somewhat lower than the angels: glory and honor hast thou put on his head; and thou hast invested him with authority over the work of thy hand.
8 усе піддав Ти під ноги йому́“! А коли Він піддав йому все, то не залиши́в нічого йому непідда́ного. А тепер ще не бачимо, щоб підда́не було йому все.
And all things hast thou subjected under his feet. And in this subjecting of all things to him, he omitted nothing, which he did not subject. But now, we do not yet see all things subjected to him.
9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від анголі́в, що за перете́рплення смерти Він уві́нчаний честю й вели́чністю, щоб за благода́ттю Божою смерть скуштува́ти за всіх.
But we see him, who was depressed somewhat lower than the angels, to be this Jesus, because of the passion of his death; and glory and honor are placed on his head; for God himself, in his grace, tasted death for all men.
10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасі́ння вчинив досконалим через стражда́ння.
For it became him, by whom are all things, and on account of whom are all things, and who bringeth many sons unto his glory, to perfect the prince of their life by suffering.
11 Бо Хто освячує, і ті, хто освя́чується — усі від Одно́го. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
For he that sanctifieth, and they who are sanctified, are all of one nature. Therefore he is not ashamed to call them brethren;
12 „Сповіщу́ про Ім'я́ Твоє бра́ттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви“!
as he saith, I will announce thy name to my brethren; in the midst of the assembly, I will praise thee.
13 І ще: „На Нього я бу́ду надіятися“! І ще: „Ото Я та діти, яких Бог Мені дав“.
And again, I will confide in him. And again, Behold me, and the children whom thou, God, hast given to me.
14 А що ді́ти стали спільниками тіла та крови, то й Він став уча́сником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має вла́ду смерти, цебто диявола,
For because the children participated in flesh and blood, he also, in like manner, took part in the same; that, by his death, he might bring to naught him who held the dominion of death, namely Satan;
15 та визволити тих усіх, хто все життя стра́хом смерти тримався в неволі.
and might release them, who, through fear of death, are all their lives subject to bondage.
16 Бо приймає Він не Анголі́в, але Авраамове насіння.
For he did not assume a nature from angels, but he assumed a nature from the seed of Abraham.
17 Тому́ мусів бути Він у всьому подібний брата́м, щоб стати милости́вим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблага́ння за гріхи людей.
Wherefore it was right, that he should be in all respects like his brethren; that he might be merciful, and a high priest faithful in the things of God, and might make expiation for the sins of the people.
18 Бо в чо́му був Сам постраждав, ви́пробовуваний, у тому Він може й випробо́вуваним помогти.
For, in that he himself hath suffered, and been tempted, he is able to succor them who are tempted.
