До євреїв 2
1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, шоб ми не відпали коли.
Therefore it behooves us the more earnestly to give heed to the things which we have heard, lest at some time we may leak out.
2 Коли бо те слово, що сказали його анголи́, було певне, а всякий пере́ступ та непо́слух прийняли́ справедливу заплату,
For if the word having been spoken by angels was stedfast, and every disobedience and transgression received a just recompense of reward;
3 то як ми втечемо́, коли ми не дбали про таке велике спасі́ння? Воно проповідувалося споча́тку від Го́спода, стве́рдилося нам через тих, хто почув,
how shall we escape, having neglected so great a salvation? which having received the beginning to be spoken by the Lord, was confirmed unto us by those who heard it;
4 коли Бог був засві́дчив озна́ками й чу́дами, і різними силами та обдарува́нням Духом Святим із волі Своє́ї.
God at the same time witnessing, by signs and indeed by wonders, and various dynamites, and gifts of the Holy Ghost, according to his will.
5 Бо Він не піддав ангола́м світ майбутній, що про нього говоримо.
For he did not submit the world to come, concerning which we speak, to angels.
6 Але хтось десь засві́дчив був, кажучи: „Що́ є чолові́к, що Ти пам'ята́єш про ньо́го, і син лю́дський, якого відвідуєш?
But somewhere one testified, saying, What is man, that thou art mindful of him? Or the Son of man, that thou visitest him?
7 Ти його вчинив мало меншим від анголів, і честю й вели́чністю Ти вінчаєш його, і поставив його́ над діла́ми рук Своїх,
Thou didst humiliate him somewhat comparatively with the angels; thou didst crown him with glory and honor;
8 усе піддав Ти під ноги йому́“! А коли Він піддав йому все, то не залиши́в нічого йому непідда́ного. А тепер ще не бачимо, щоб підда́не було йому все.
thou didst subordinate all things beneath his feet. For in subordinating all things beneath him, he left nothing which is not subordinated beneath him.
9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від анголі́в, що за перете́рплення смерти Він уві́нчаний честю й вели́чністю, щоб за благода́ттю Божою смерть скуштува́ти за всіх.
But we see Jesus humiliated somewhat in comparison with the angels, having been crowned with glory and honor on account of the suffering of death, in order that by the grace of God he might taste death for every one.
10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасі́ння вчинив досконалим через стражда́ння.
For it became him, on account of whom are all things, and through whom are all things, in leading many sons to glory, to make the captain of their salvation perfect through suffering.
11 Бо Хто освячує, і ті, хто освя́чується — усі від Одно́го. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
For both the one sanctifying and they who are sanctified are all of one: on account of which cause he is not ashamed to call them brethren,
12 „Сповіщу́ про Ім'я́ Твоє бра́ттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви“!
saying, I will proclaim thy name to thy brethren, in the midst of the church will sing praises to thee.
13 І ще: „На Нього я бу́ду надіятися“! І ще: „Ото Я та діти, яких Бог Мені дав“.
And again, I will put my trust in him: and again; Behold, I and the children which God has given unto me.
14 А що ді́ти стали спільниками тіла та крови, то й Він став уча́сником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має вла́ду смерти, цебто диявола,
Then since the children have inherited blood and flesh, he likewise also received the same, in order that through death he might set at nought him who has the power of death, that is, the devil;
15 та визволити тих усіх, хто все життя стра́хом смерти тримався в неволі.
and might reconcile them whosoever were subject to bondage all their life through the fear of death.
16 Бо приймає Він не Анголі́в, але Авраамове насіння.
For not yet does he take upon himself the nature of angels, but he takes upon himself the seed of Abraham.
17 Тому́ мусів бути Він у всьому подібний брата́м, щоб стати милости́вим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблага́ння за гріхи людей.
Therefore he ought in all things to be made like unto his brethren, in order that he might be a merciful and faithful High Priest in things appertaining to God, to the end that he may atone for the sins of the people.
18 Бо в чо́му був Сам постраждав, ви́пробовуваний, у тому Він може й випробо́вуваним помогти.
For in that he himself suffered being tempted, he is able to succor those who are tempted.
