До євреїв 12
1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
ARI, pweki saunkadede pukat, me ras ong dapok kalaimun eu, me kapil pena kitail, kitail en meui sang katoutou patail o dip, me kin kolekole kitail, ap dadaurata tang ni weir, me mi mo’tail.
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
Ududial Iesus, me tapi pan o kaimwisoke pan atail poson, me sota kotin kupukupure peren me moa, ap kotin kanongama ni lopu, mamaleki kanamenokpa, ap kotidi ni pali maun en mol en Kot.
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
Komail tamanda i, me wonewei ni kaupa ren me dipan akan, pwe komail ender pangada o ngen omail ender luetala.
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,
Pwe komail saikenta kelail ong en palian dip, me kareda kamela.
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.
O komail monokelar kamait pa’mail, me padaki ong komail ni tiak en seri: Nai ol, koe der rongarongan soreki kapung en Kaun o, o der luetalar ni a pan kotin kapung uk ala.
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!
Pwe Kaun o kin kotin kame, me a kin pok ong o kin kaloke seri karos, me a pan sapwilimaneki.
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?
A ma komail pan kanongama ong kalokolok, nan Kot kin kotin wiai ong komail duen ong sapwilim a kan. Pwe ia seri men, me sam a sota kin kaloke?
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.
A ma komail sota pan kalokolok dueta irail karos, nan kaidin komail seri, pwe sota sam omail.
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?
A ma sam atail en pali uduk kaloke kitail er, o kitail masak irail, iaduen, kitail sota pan peik kaualap ong Sam en ngen akan, pwen memaur kila?
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.
Pwe irail kaloke kitail ran me malaulau, duen insen arail, a i pwen kamaui kitail la, pwe kitail en tungole kisan a saraui.
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
A kalokolok karos kaidin likamata peren, ni a pan lel ong kitail, pwe insensued, a mur a pan kareda wan pung o popol ong ir me anlar.
12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,
Komail ari kakelada pa o pukie omail luet akan.
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.
O kakeki wei nä omail, pwe me sikilikil ender pirokala sang al o, a ren kelailada.
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
Nantiong popol ong amen amen o saraui; a ma so, sota me pan kak kilang Kaun o.
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.
O kalaka, pwe amen depa sota konodi mak en Kot, pwe karepen me sued ende pwaida, kawe komail, o me toto pan samin kila.
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.
Pwe sota me pan nenek, de me sued amen due Esau, me netikila a soso ni kisin manga ta ieu.
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
Pwe komail asa, duen muri, ni a men ale pai, a lokidokilar, pwe a sota kak diar ansaun kalula, me a roporopeki pil en mas a.
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,
Pwe komail sota lel nana, me aramas kak doke, o me ingkingkon, o pil sota lel wasa rotorot, o wasa pong, o melimel.
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
Pil sota lel ngil laud en koronete, de maod en lokaia, me irail, me rongadar, poeki, ender pur ong.
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.
Pwe re sota kak ong rong: O pil man amen, ma a pan sair nana o, a pan pakasuk.
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“
Iduen kasansal a kamasak melel, pwe Moses masanier: I ap lomwineki o rerer.
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
A komail leler nana Sion, o kanim en Kot ieias, Ierusalem en lang, o pokon en tounlang ngederenia,
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,
O momodisou meseni, me mar arail kileledier nanlang, o ren Kot saunkapung en karos, o ren ngen en me pung kan me unsokelar.
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.
O ren Iesus sauntom en inau kap o ntan usup, me mau sang en Apel.
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
Komail kalaka, pwe komail depa sikinwei, me kin mamasani. Pwe ma irail sota kak pitila, me sikin wei i, me kotin padapadak ong irail nin sappa, nan melel, kitail sota pan kak pitila, ma kitail pan sikin wei i, me masan dong kitail sang nanlang.
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
I ansau o kapitie kamokidada sappa. A met a kotin inauki masani: I pan pil kamokidada kaidin sappa eta, pwe pil nanlang.
27 А „ще раз“визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
A iet wewe en: I pan pil: Me mokidadar pan kawukila, pwe iei dipisou me wiauier, pwen ir, me sota kamokidada, en mimieta.
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.
Kitail pan ale wei eu, me sota pan kak mokidada, i me kitail en dodok ong Kot duen me kon ong i, ni makelekel o masak.
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!
Pwe atail Kot kisiniai ngkon.
