До євреїв 12
1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
Therefore let us also, who have all these witnesses surrounding us like clouds, cast from us all encumbrances, and sin, which is always prepared for us; and let us run with patience the race that is appointed for us.
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
And let us look on Jesus, who hath become the commencement and the completion of our faith; who, on account of the joy there was for him, endured the cross, and surrendered himself to opprobrium; and is seated on the right hand of the throne of God.
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
Behold, therefore, how much he suffered from sinners, from them who are adversaries of their own soul, that ye may not be discouraged, nor your soul become remiss.
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,
Ye have not yet come unto blood, in the contest against sin.
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.
And ye have forgotten the monition, which saith to you, as to children, My son, disregard not the chastening of the Lord; nor let thy soul faint, when thou art rebuked by him.
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!
For, whom the Lord loveth, he chasteneth; and he scourgeth those sons, for whom he hath kind regards.
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?
Therefore endure ye the chastisement; because God is dealing with you as with sons. For what son is there, whom his father chasteneth not?
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.
But if ye are without that chastisement, with which every one is chastened, ye are become strangers and not sons.
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?
And if our fathers of the flesh chastened us, and we revered them, how much more ought we to be submissive to our spiritual fathers, and live?
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.
For they chastened us for a short time, according to their pleasure; but God, for our advantage, that we may become partakers of his holiness.
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
Now all chastisement, in the time of it, is not accounted a matter of joy, but of grief: yet, afterwards, it yieldeth the fruits of peace and righteousness to them who are exercised by it.
12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,
Wherefore, strengthen ye your relaxed hands, and your tottering knees:
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.
and make straight paths for your feet, that the limb which is lame may not be wrenched, but may be healed.
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
Follow after peace with every man; and after holiness, without which a man will not see our Lord.
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.
And be careful, lest any be found among you destitute of the grace of God; or lest some root of bitterness shoot forth germs, and trouble you; and thereby many be defiled:
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.
or lest any one be found among you a fornicator; or a heedless one like Esau, who for one mess of food, sold his primogeniture.
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
For ye know that, afterwards when he wished to inherit the blessing, he was rejected; for he found not a place for repentance, although he sought it with tears.
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,
For ye have not come to the fire that burned, and the tangible mount; nor to the darkness and obscurity and tempest;
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
nor to the sound of the trumpet, and the voice of words, which they who heard, entreated that it might no more be spoken to them;
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.
for they could not endure what was commanded. And even a beast, if it approached the mountain, was to be stoned.
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“
And so terrible was the sight, that Moses said, I fear and tremble.
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
But ye have come to Mount Zion, and to the city of the living God, the Jerusalem that is in heaven; and to the assemblies of myriads of angels;
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,
and to the church of the first-born, who are enrolled in heaven and to God the judge of all; and to the spirits of the just, who are perfected;
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.
and to Jesus, the Mediator of the new covenant; and to the sprinkling, of his blood, which speaketh better than that of Abel.
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
Beware, therefore, lest ye refuse to hear him who speaketh with you. For if they escaped not, who refused to hear him who spake with them on the earth, how much more shall we not, if we refuse to hear him who speaketh with us from heaven?
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
Whose voice then shook the earth; but now he hath promised, and said, yet again once more, I will shake not the earth only, but also heaven.
27 А „ще раз“визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
And this his expression, Once more, indicateth the mutation of the things that are shaken, because they are fabricated; that the things which will not be shaken, may remain.
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.
Since, therefore, we have received a kingdom that is unshaken, let us grasp the grace whereby we may serve and please God, with reverence and fear.
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!
For our God is a consuming fire.
