До євреїв 12
1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
Wherefore we also, having all these witnesses, who as clouds encompass us, will set ourselves loose from every weight, and the sin which at all time is prepared for us, and with perseverance will we run this race which is appointed to us.
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
And let us look unto Jeshu, who hath become the chief and the perfecter of our faith; who, for the joy that was before him, endured the cross, and unto shame delivered himself, and at the right hand of the throne of Aloha hath sat down.
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
Consider, therefore, how much he endured from sinners who were adversaries to themselves, that ye weary not, nor fail in your souls.
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,
Not yet have ye come unto blood in the conflict which is against sin.
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.
And ye have forgotten the instruction of him who, as unto children, hath said to you, My son, contemn not the discipline of the Lord, and let not thy soul fail when by him thou art corrected:
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!
for whom the Lord loveth he chastiseth, and scourgeth those children in whom he taketh pleasure.
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?
Endure, therefore, correction, because Aloha acteth towards you as with children: for who is a son whom his father doth not correct?
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.
And if ye be without the correction with which every one is corrected, ye are aliens, and not children.
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?
And if (when) the fathers of the flesh have chastised us we have revered them, how much more are we bound to be subject to our spiritual fathers, that we may live?
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.
For they, during a little time, as they willed, chastised us; but Aloha for our advantage, that we might partake of his holiness.
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
For all chastisement, in its time, is not considered as joy, but as grief; but, in the end, the fruit of peace and righteousness it giveth unto them who with it have been exercised.
12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,
Wherefore your relaxed hands and your trembling knees make strong;
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.
and right ways make for your feet, that the member which is lame may not wander, but be healed.
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
Follow after peace with every man, and after holiness, without which man our Lord seeth not.
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.
And be aware lest any one be found among you failing of the grace of Aloha; or lest any root of bitternesses should put forth the flower and injure you, and many be contaminated:
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.
or lest there be found among you any fornicator, or dissolute, as Isu, who for one meal sold his birthright.
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
For ye know, also, that afterward he desired to inherit the blessing, but was rejected; for place for repentance he found not, though with tears he sought it.
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,
For ye have not drawn nigh to the burning fire, and to that which may be touched, neither to darknesses, to mist, and to tempest,
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
nor to the voice of the trumpet, and the voice of words, which they who heard withdrew (from), that it might not be additionally spoken to them.
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.
For they could not endure that which was commanded. For if an animal should approach to the mountain, it was to be stoned:
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“
and so terrible was the sight, that Musha said, I fear and tremble
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
But ye have come nigh unto the Mount of Ziun, and to the city of Aloha the Living, to the Urishlem which is in heaven, and to the congregation of myriads of angels,
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,
and to the church of the firstborn (ones) who are written in heaven, and to Aloha the Judge of all, and to the spirits of the just who are perfected,
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.
and to Jeshu the Mediator of the new covenant, and to the sprinkling of his blood, which speaketh better than that of Habel.
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
Beware, therefore, lest ye be averse from Him who hath spoken with you; for if they escaped not who were averse from one who spake with them on earth, how much less we, if we withdraw from one who hath spoken to us from heaven?
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
Him whose voice moved the earth? But now hath he promised and said, Yet once I will move not only earth, but also heaven.
27 А „ще раз“визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
But that which he hath said, ONCE, showeth the (final) changing of these which are moved, because they are made, that those may remain which are immutable.
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.
Therefore because we have received the kingdom which is immoveable, let us hold the grace by which we may serve and please Aloha with reverence and with fear:
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!
for our God is a devouring fire.
