До євреїв 11
1 А віра — то підста́ва споді́ваного, доказ неба́ченого.
vizvAsa AzaMsitAnAM nizcayaH, adRzyAnAM viSayANAM darzanaM bhavati|
2 Бо нею засвідчені ста́рші були́.
tena vizvAsena prAJco lokAH prAmANyaM prAptavantaH|
3 Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. (aiōn g165)
aparam Izvarasya vAkyena jagantyasRjyanta, dRSTavastUni ca pratyakSavastubhyo nodapadyantaitad vayaM vizvAsena budhyAmahe| (aiōn g165)
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє.
vizvAsena hAbil Izvaramuddizya kAbilaH zreSThaM balidAnaM kRtavAn tasmAccezvareNa tasya dAnAnyadhi pramANe datte sa dhArmmika ityasya pramANaM labdhavAn tena vizvAsena ca sa mRtaH san adyApi bhASate|
5 Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“.
vizvAsena hanok yathA mRtyuM na pazyet tathA lokAntaraM nItaH, tasyoddezazca kenApi na prApi yata IzvarastaM lokAntaraM nItavAn, tatpramANamidaM tasya lokAntarIkaraNAt pUrvvaM sa IzvarAya rocitavAn iti pramANaM prAptavAn|
6 Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.
kintu vizvAsaM vinA ko'pIzvarAya rocituM na zaknoti yata Izvaro'sti svAnveSilokebhyaH puraskAraM dadAti cetikathAyAm IzvarazaraNAgatai rvizvasitavyaM|
7 Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона.
aparaM tadAnIM yAnyadRzyAnyAsan tAnIzvareNAdiSTaH san noho vizvAsena bhItvA svaparijanAnAM rakSArthaM potaM nirmmitavAn tena ca jagajjanAnAM doSAn darzitavAn vizvAsAt labhyasya puNyasyAdhikArI babhUva ca|
8 Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.
vizvAsenebrAhIm AhUtaH san AjJAM gRhItvA yasya sthAnasyAdhikArastena prAptavyastat sthAnaM prasthitavAn kintu prasthAnasamaye kka yAmIti nAjAnAt|
9 Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці,
vizvAsena sa pratijJAte deze paradezavat pravasan tasyAH pratijJAyAH samAnAMzibhyAm ishAkA yAkUbA ca saha dUSyavAsyabhavat|
10 бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць.
yasmAt sa IzvareNa nirmmitaM sthApitaJca bhittimUlayuktaM nagaraM pratyaikSata|
11 Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав.
aparaJca vizvAsena sArA vayotikrAntA santyapi garbhadhAraNAya zaktiM prApya putravatyabhavat, yataH sA pratijJAkAriNaM vizvAsyam amanyata|
12 Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря.
tato heto rmRtakalpAd ekasmAt janAd AkAzIyanakSatrANIva gaNanAtItAH samudratIrasthasikatA iva cAsaMkhyA lokA utpedire|
13 Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“.
ete sarvve pratijJAyAH phalAnyaprApya kevalaM dUrAt tAni nirIkSya vanditvA ca, pRthivyAM vayaM videzinaH pravAsinazcAsmaha iti svIkRtya vizvAsena prANAn tatyajuH|
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини.
ye tu janA itthaM kathayanti taiH paitRkadezo 'smAbhiranviSyata iti prakAzyate|
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись.
te yasmAd dezAt nirgatAstaM yadyasmariSyan tarhi parAvarttanAya samayam alapsyanta|
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто.
kintu te sarvvotkRSTam arthataH svargIyaM dezam AkAGkSanti tasmAd IzvarastAnadhi na lajjamAnasteSAm Izvara iti nAma gRhItavAn yataH sa teSAM kRte nagaramekaM saMsthApitavAn|
17 Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого,
aparam ibrAhImaH parIkSAyAM jAtAyAM sa vizvAseneshAkam utsasarja,
18 що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“.
vastuta ishAki tava vaMzo vikhyAsyata iti vAg yamadhi kathitA tam advitIyaM putraM pratijJAprAptaH sa utsasarja|
19 Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз.
yata Izvaro mRtAnapyutthApayituM zaknotIti sa mene tasmAt sa upamArUpaM taM lebhe|
20 Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва.
aparam ishAk vizvAsena yAkUb eSAve ca bhAviviSayAnadhyAziSaM dadau|
21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“
aparaM yAkUb maraNakAle vizvAsena yUSaphaH putrayorekaikasmai janAyAziSaM dadau yaSTyA agrabhAge samAlambya praNanAma ca|
22 Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в.
aparaM yUSaph caramakAle vizvAsenesrAyelvaMzIyAnAM misaradezAd bahirgamanasya vAcaM jagAda nijAsthIni cAdhi samAdideza|
23 Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого.
navajAto mUsAzca vizvAsAt trAn mAsAn svapitRbhyAm agopyata yatastau svazizuM paramasundaraM dRSTavantau rAjAjJAJca na zaGkitavantau|
24 Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової.
aparaM vayaHprApto mUsA vizvAsAt phirauNo dauhitra iti nAma nAGgIcakAra|
25 Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху.
yataH sa kSaNikAt pApajasukhabhogAd Izvarasya prajAbhiH sArddhaM duHkhabhogaM vavre|
26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.
tathA misaradezIyanidhibhyaH khrISTanimittAM nindAM mahatIM sampattiM mene yato hetoH sa puraskAradAnam apaikSata|
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить.
aparaM sa vizvAsena rAjJaH krodhAt na bhItvA misaradezaM paritatyAja, yatastenAdRzyaM vIkSamANeneva dhairyyam Alambi|
28 Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.
aparaM prathamajAtAnAM hantA yat svIyalokAn na spRzet tadarthaM sa vizvAsena nistAraparvvIyabalicchedanaM rudhirasecanaJcAnuSThitAvAn|
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились.
aparaM te vizvAsAt sthaleneva sUphsAgareNa jagmuH kintu misrIyalokAstat karttum upakramya toyeSu mamajjuH|
30 Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх.
aparaJca vizvAsAt taiH saptAhaM yAvad yirIhoH prAcIrasya pradakSiNe kRte tat nipapAta|
31 Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів.
vizvAsAd rAhabnAmikA vezyApi prItyA cArAn anugRhyAvizvAsibhiH sArddhaM na vinanAza|
32 І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуї́ла та про пророків,
adhikaM kiM kathayiSyAmi? gidiyono bArakaH zimzono yiptaho dAyUd zimUyelo bhaviSyadvAdinazcaiteSAM vRttAntakathanAya mama samayAbhAvo bhaviSyati|
33 що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували,
vizvAsAt te rAjyAni vazIkRtavanto dharmmakarmmANi sAdhitavantaH pratijJAnAM phalaM labdhavantaH siMhAnAM mukhAni ruddhavanto
34 силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців;
vahnerdAhaM nirvvApitavantaH khaGgadhArAd rakSAM prAptavanto daurbbalye sabalIkRtA yuddhe parAkramiNo jAtAH pareSAM sainyAni davayitavantazca|
35 жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння;
yoSitaH punarutthAnena mRtAn AtmajAn lebhire, apare ca zreSThotthAnasya prApterAzayA rakSAm agRhItvA tADanena mRtavantaH|
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці.
apare tiraskAraiH kazAbhi rbandhanaiH kArayA ca parIkSitAH|
37 Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
bahavazca prastarAghAtai rhatAH karapatrai rvA vidIrNA yantrai rvA kliSTAH khaGgadhArai rvA vyApAditAH| te meSANAM chAgAnAM vA carmmANi paridhAya dInAH pIDitA duHkhArttAzcAbhrAmyan|
38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних.
saMsAro yeSAm ayogyaste nirjanasthAneSu parvvateSu gahvareSu pRthivyAzchidreSu ca paryyaTan|
39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́,
etaiH sarvvai rvizvAsAt pramANaM prApi kintu pratijJAyAH phalaM na prApi|
40 бо Бог передбачив щось краще про нас, — щоб вони не без нас досконалість оде́ржали.
yataste yathAsmAn vinA siddhA na bhaveyustathaivezvareNAsmAkaM kRte zreSThataraM kimapi nirdidize|
