До євреїв 10

1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

Porque la ley teniendo solo la sombra de los bienes venideros, y no la imagen misma de las cosas, nunca puede, por los mismos sacrificios que ofrecen continuamente cada un año, hacer perfectos a los que se allegan.

2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

De otra manera habrían cesado de ser ofrecidos; porque los que dan culto, purificados una vez, no tendrían más conciencia de pecado.

3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

Empero en estos sacrificios cada año se hace el mismo recordamiento de los pecados.

4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Porque es imposible que la sangre de los toros y de los machos de cabrío quite los pecados.

5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

Por lo cual entrando en el mundo, dice: Sacrificio y ofrenda no quisiste, mas a mí me apropriaste un cuerpo:

6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

Holocaustos y expiaciones por el pecado no te agradaron.

7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

Entonces dije: Héme aquí, (en la cabecera del libro está escrito de mí, ) para que haga, oh Dios, tu voluntad.

8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

Diciendo arriba: Sacrificio y ofrenda, y holocaustos, y expiaciones por el pecado, no quisiste, ni te agradaron, las cuales cosas se ofrecen según la ley:

9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

Entonces dijo: Héme aquí para que haga, oh Dios, tu voluntad. Quita lo primero, para establecer lo segundo.

10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

Por la cual voluntad somos los santificados, por medio de la ofrenda del cuerpo de Jesu Cristo hecha una sola vez para siempre.

11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

Y ciertamente todo sacerdote está en pie cada día ministrando y ofreciendo muchas veces los mismos sacrificios, que nunca pueden quitar los pecados;

12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

Pero éste, habiendo ofrecido por los pecados un solo sacrificio, está asentado para siempre a la diestra de Dios,

13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

Esperando lo que resta, es a saber, hasta que sus enemigos sean puestos por escabelo de sus pies;

14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

Porque con una sola ofrenda hizo consumados para siempre a los santificados.

15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

Y el Espíritu Santo también nos lo testifica: que después que dijo:

16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

Este es el concierto que yo haré con ellos después de aquellos días, dice el Señor: Pondré mis leyes en sus corazones y en sus mentes las escribiré;

17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

Y nunca más ya me acordaré de sus pecados e iniquidades.

18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

Pues en donde hay remisión de estos, no hay ya más ofrenda por pecado.

19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

Así que, hermanos, teniendo libertad para entrar en el lugar santísimo por la sangre de Jesu Cristo,

20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

Por un nuevo camino, y vivo, que él mismo consagró para nosotros, por medio del velo, es a saber, por su carne;

21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —

Y teniendo un gran sacerdote sobre la casa de Dios;

22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

Acerquémosnos a él con corazón verdadero, en cumplida certidumbre de fe, asperjados los corazones, y limpios de mala conciencia, y lavados los cuerpos con agua pura,

23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

Retengamos firme la confesión de nuestra esperanza, inmoble; (que fiel es el que ha prometido; )

24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

Y considerémosnos los unos a los otros para provocarnos a amor, y a buenas obras:

25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

No dejando nuestra congregación, como algunos tienen por costumbre, mas exhortándonos; y tanto más, cuanto veis que aquel día se acerca.

26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

Porque si pecamos voluntariamente después de haber recibido el conocimiento de la verdad, ya no queda sacrificio por los pecados;

27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

Sino una horrenda expectación de juicio, y hervor de fuego que ha de devorar a los adversarios.

28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

El que menospreciare la ley de Moisés, por el testimonio de dos o de tres testigos muere sin ninguna misericordia:

29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

¿Cuánto pensáis que será más digno de mayor castigo, el que hollare al Hijo de Dios, y tuviere por inmunda la sangre del concierto con la cual fue santificado, y ultrajare al Espíritu de gracia?

30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

Porque sabemos quién es el que dijo: Mía es la venganza, yo daré el pago, dice el Señor. Y otra vez: El Señor juzgará su pueblo.

31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

Horrenda cosa es caer en las manos del Dios vivo.

32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

Traéd empero a la memoria los días primeros, en los cuales después de haber sido iluminados, sufristeis gran combate de aflicciones:

33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

De una parte, ciertamente, mientras fuisteis hechos el hazmereír tanto por oprobios como por tribulaciones; y de otra parte ínterin fuisteis hechos compañeros de los que de aquel modo eran tratados.

34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

Porque os compadecisteis también de mí en mis cadenas, y aceptasteis con gozo la rapiña de vuestros bienes, conociendo que tenéis para vosotros mismos una mejor sustancia en los cielos, y que permanece.

35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

No perdáis pues esta vuestra confianza, que tiene grande remuneración de galardón;

36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

Porque la paciencia os es necesaria, para que, habiendo hecho la voluntad de Dios, recibáis la promesa.

37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

Porque aun un poquito de tiempo, y el que ha de venir vendrá, y no tardará.

38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

Mas el justo vivirá por fe; empero si se retirare, no se complacerá mi alma en él.

39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

Mas nosotros no somos de los de retiramiento para perdición, mas de fe para ganancia del alma.