До євреїв 10

1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

La Ley no es sino una sombra de los bienes venideros, no la imagen misma de las cosas, por lo cual nunca puede con los mismos sacrificios, ofrecidos sin cesar año tras año, hacer perfectos a los que se le acercan.

2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

De lo contrario ¿no habrían cesado de ofrecerse? puesto que los oferentes una vez purificados no tendrían más conciencia del pecado.

3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

Sin embargo, en aquellos ( sacrificios ) se hace memoria de los pecados año por año.

4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Porque es imposible que la sangre de toros y de machos cabríos quite pecados.

5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

Por lo cual dice al entrar en el mundo: “Sacrificio y oblación no los quisiste, pero un cuerpo me has preparado.

6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

Holocaustos y sacrificios por el pecado no te agradaron.

7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

Entonces dije: He aquí que vengo —así está escrito de Mí en el rollo del Libro— para hacer, oh Dios, tu voluntad”.

8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

Habiendo dicho arriba: “Sacrificios y oblaciones, y holocaustos por el pecado no los quisiste, ni te agradaron estas cosas que se ofrecen según la Ley”,

9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

continuó diciendo: “He aquí que vengo para hacer tu voluntad”; con lo cual abroga lo primero, para establecer lo segundo.

10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

En virtud de esta voluntad hemos sido santificados una vez para siempre por la oblación del cuerpo de Jesucristo.

11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

Todo sacerdote está ejerciendo día por día su ministerio, ofreciendo muchas veces los mismos sacrificios, los cuales nunca pueden quitar los pecados;

12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

Este, empero, después de ofrecer un solo sacrificio por los pecados, para siempre “se sentó a la diestra de Dios”,

13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

aguardando lo que resta “hasta que sus enemigos sean puestos por escabel de sus pies”.

14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

Porque con una sola oblación ha consumado para siempre a los santificados.

15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

Esto nos lo certifica también el Espíritu Santo, porque después de haber dicho:

16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

“Este es el pacto que concluiré con ellos, después de aquellos días, dice el Señor, pondré mis leyes en su corazón, y las escribiré en su mente”,

17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

( añade ): “Y de sus pecados y sus iniquidades no me acordaré más”.

18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

Ahora bien, donde hay perdón de estos, ya no hay más oblación por el pecado.

19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

Teniendo, pues, hermanos, libre entrada en el santuario, en virtud de la sangre de Jesús;

20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

un camino nuevo y vivo, que Él nos abrió a través del velo, esto es, de su carne,

21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —

y un gran sacerdote sobre la casa de Dios,

22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

lleguémonos con corazón sincero, en plenitud de fe, limpiados los corazones de mala conciencia y lavados los cuerpos con agua pura.

23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

Mantengamos firme la confesión de nuestra esperanza, porque fiel es el que hizo la promesa;

24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

y miremos los unos por los otros, para estímulo de caridad y de buenas obras,

25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

no abandonando la común reunión, como es costumbre de algunos, sino antes animándoos, y tanto más, cuanto que veis acercarse el día.

26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

Porque si pecamos voluntariamente, después de haber recibido el conocimiento de la verdad, no queda ya sacrificio por los pecados,

27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

sino una horrenda expectación del juicio, y un celo abrasador que ha de devorar a los enemigos.

28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

Si uno desacata la Ley de Moisés, muere sin misericordia por el testimonio de dos o tres testigos,

29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

¿de cuánto más severo castigo pensáis que será juzgado digno el que pisotea al Hijo de Dios, y considera como inmunda la sangre del pacto con que fue santificado, y ultraja al Espíritu de la gracia?

30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

Pues sabemos quién dijo: “Mía es la venganza; Yo daré el merecido”, y otra vez: “Juzgará el Señor a su pueblo”.

31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

Horrenda cosa es caer en las manos del Dios vivo.

32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

Recordad los días primeros, en que, después de iluminados, soportasteis un gran combate de padecimientos.

33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

Por una parte habéis servido de espectáculo por la afrenta y tribulación que padecisteis; por la otra, os habéis hecho partícipes de los que sufrían tal tratamiento.

34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

Porque no solamente os compadecisteis de los encarcelados, sino que aceptasteis gozosamente el robo de vuestros bienes, sabiendo que tenéis una posesión mejor y duradera.

35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

No perdáis, pues, vuestra confianza, que tiene una grande recompensa,

36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

puesto que tenéis necesidad de paciencia, a fin de que después de cumplir la voluntad de Dios obtengáis lo prometido:

37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

“Porque todavía un brevísimo tiempo, y el que ha de venir vendrá y no tardará”.

38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

Y “El justo mío vivirá por la fe; mas si se retirare, no se complacerá mi alma en él”.

39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

Pero nosotros no somos de aquellos que se retiran para perdición, sino de los de fe para ganar el alma.