До євреїв 10
1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
For the law having the shadow of good things to come, not the real image of the things, annually with the same sacrifices which they offer continually, is by no means able to make perfect those coming to it:
2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
since in that case would they not have ceased being offered, because the worshipers having once been purified would have had no more conscience of sins?
3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,
But in the same sacrifices there is a remembrance of sins annually;
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
for it is impossible that the blood of bulls and goats should take away sins.
5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
Therefore, coming into the world, he says; Sacrifice an offering thou willest not, but thou hast perfected for me a body:
6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
whole burnt offerings and offerings for sins thou wast not pleased with:
7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
then I said, Lo, I come in the volume of the Book it has been written of me to do thy will, O God.
8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
Saying above, that Sacrifices and offerings and whole burnt offerings and offerings for sin thou didst not will, neither wast well pleased with; whatsoever are offered according to law;
9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
then he has said, Lo, I come to do thy will. He takes away the first, that he may establish the second;
10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
by which will we have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.
11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
And every high priest indeed stands daily ministering, and frequently offering the same sacrifices, which are never able to take away sins:
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
and he, having offered up one sacrifice for sins, forever sat down on the right hand of God;
13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
finally waiting until his enemies may be made the foot-stool of his feet.
14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
For by one offering he has forever perfected the sanctified.
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
And the Holy Ghost truly does witness to us: for afterward he said,
16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
This is the covenant that I will make unto them after these days, says the Lord; having given my laws on their hearts, and I will also write them in their mind;
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
and I will remember their sins and iniquities no more.
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
But where there is removal of these, there is no more offering for sin.
19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
Then, brethren, having boldness unto the entering in of the holies through the blood of Jesus,
20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
by which he has opened unto us a new and living way, through the veil, that is, of his flesh,
21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —
and having a great high priest over the house of God;
22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
let us draw nigh with a true heart in a full assurance of faith, having been sprinkled as to our hearts from an evil conscience,
23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
and washed as to our body with purifying water: let us hold fast the testimony of hope steadfast; for the one having promised is faithful;
24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
and let us recognize one another in the provocation of divine love and good works:
25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
not forsaking the assembling of ourselves together as is the custom to some; but exhorting: and this the more, as you see the days drawing nigh.
26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
For we sinning willingly after we have received the perfect knowledge of the truth, there is left no more sacrifice for sins,
27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
but a certain fearful anticipation of judgment and violence of fire, about to devour the adversaries.
28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
The one having rejected the law of Moses dies without mercy before two or three witnesses:
29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
of how much more terrible punishment, do you think, the one having trodden under foot the Son of God, and counted the blood of the covenant, by which he was sanctified, common, and insulted the Spirit of grace; be counted worthy!
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
For we know him who said, Vengeance belongs to me, I will repay; and again, The Lord will judge his people.
31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
But remember the former days, in which, you being illuminated by the Spirit, endured a great fight of afflictions;
33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
both indeed in reproaches and tribulations being exposed as a theater, and having become the companions of those being thus exercised.
34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
For you suffered along with the prisoners, and received with joy the spoliation of your goods, knowing that you have a better and abiding possession.
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
Therefore cast not away your confidence, which has great reward.
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
For you have need of patience, in order that, having done the will of God, you will inherit the promise.
37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
For yet a little while, the one coming will come, and will not tarry.
38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
My righteous man shall live by faith: and if he may draw back, my soul has no pleasure in him.
39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.
But we are not of the drawing back unto perdition; but of faith unto the salvation of the soul.
