До євреїв 10
1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
律法既是将来美事的影儿，不是本物的真像，总不能借着每年常献一样的祭物叫那近前来的人得以完全。
2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
若不然，献祭的事岂不早已止住了吗？因为礼拜的人，良心既被洁净，就不再觉得有罪了。
3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,
但这些祭物是叫人每年想起罪来；
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
因为公牛和山羊的血，断不能除罪。
5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
所以基督到世上来的时候，就说： 神啊，祭物和礼物是你不愿意的； 你曾给我预备了身体。
6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
燔祭和赎罪祭是你不喜欢的。
7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
那时我说： 神啊，我来了， 为要照你的旨意行； 我的事在经卷上已经记载了。
8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
以上说：“祭物和礼物，燔祭和赎罪祭，是你不愿意的，也是你不喜欢的（这都是按着律法献的）”；
9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
后又说：“我来了为要照你的旨意行”；可见他是除去在先的，为要立定在后的。
10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
我们凭这旨意，靠耶稣基督，只一次献上他的身体，就得以成圣。
11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
凡祭司天天站着事奉 神，屡次献上一样的祭物，这祭物永不能除罪。
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
但基督献了一次永远的赎罪祭，就在 神的右边坐下了。
13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
从此，等候他仇敌成了他的脚凳。
14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
因为他一次献祭，便叫那得以成圣的人永远完全。
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
圣灵也对我们作见证；因为他既已说过：
16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
主说：那些日子以后， 我与他们所立的约乃是这样： 我要将我的律法写在他们心上， 又要放在他们的里面。
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
以后就说： 我不再记念他们的罪愆和他们的过犯。
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
这些罪过既已赦免，就不用再为罪献祭了。
19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
弟兄们，我们既因耶稣的血得以坦然进入至圣所，
20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
是借着他给我们开了一条又新又活的路，从幔子经过，这幔子就是他的身体。
21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —
又有一位大祭司治理 神的家，
22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
并我们心中天良的亏欠已经洒去，身体用清水洗净了，就当存着诚心和充足的信心来到 神面前；
23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
也要坚守我们所承认的指望，不至摇动，因为那应许我们的是信实的。
24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
又要彼此相顾，激发爱心，勉励行善。
25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
你们不可停止聚会，好像那些停止惯了的人，倒要彼此劝勉，既知道那日子临近，就更当如此。
26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
因为我们得知真道以后，若故意犯罪，赎罪的祭就再没有了；
27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
惟有战惧等候审判和那烧灭众敌人的烈火。
28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
人干犯摩西的律法，凭两三个见证人，尚且不得怜恤而死，
29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
何况人践踏 神的儿子，将那使他成圣之约的血当作平常，又亵慢施恩的圣灵，你们想，他要受的刑罚该怎样加重呢！
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
因为我们知道谁说：“伸冤在我，我必报应”；又说：“主要审判他的百姓。”
31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
落在永生 神的手里，真是可怕的！
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
你们要追念往日，蒙了光照以后所忍受大争战的各样苦难：
33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
一面被毁谤，遭患难，成了戏景，叫众人观看；一面陪伴那些受这样苦难的人。
34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
因为你们体恤了那些被捆锁的人，并且你们的家业被人抢去，也甘心忍受，知道自己有更美长存的家业。
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
所以，你们不可丢弃勇敢的心；存这样的心必得大赏赐。
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
你们必须忍耐，使你们行完了 神的旨意，就可以得着所应许的。
37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
因为还有一点点时候， 那要来的就来，并不迟延；
38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
只是义人必因信得生。 他若退后，我心里就不喜欢他。
39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.
我们却不是退后入沉沦的那等人，乃是有信心以致灵魂得救的人。
