До євреїв 1
1 Багато разі́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків,
Elohim, who at sundry times and in divers manners spake in time past unto the fathers by the prophets,
2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настанови́в за Наслідника всього, що Ним і віки́ Він створив. (aiōn g165)
Hath in these last days spoken unto us by his Son, whom he hath appointed heir of all things, by whom also he made the worlds; (aiōn g165)
3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, трима́в усе словом сили Своєї, учинив Собою очи́щення наших гріхів, — і засів на прави́ці величности на висоті.
Who being the brightness of his glory, and the express image of his person, and upholding all things by the word of his power, when he had by himself purged our sins, sat down on the right hand of the Majesty on high;
4 Він остільки був ліпший понад анголі́в, оскільки славніше за них успадкува́в Ім'я́.
Being made so much better than the angels, as he hath by inheritance obtained a more excellent name than they.
5 Кому́ бо коли з анголів Він промовив: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“! І зно́ву: „Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“!
For unto which of the angels said he at any time, Thou art my Son, this day have I begotten thee? And again, I will be to him a Father, and he shall be to me a Son?
6 І коли знов Він уводить на світ Перворі́дного, то гово́рить: „І нехай Йому вкло́няться всі анголи Божі“.
And again, when he bringeth in the firstbegotten into the world, he saith, And let all the angels of Elohim worship him.
7 А про анголів Він говорить: „Ти чиниш духів ангола́ми Своїми, а палю́чий огонь — Своїми слугами“.
And of the angels he saith, Who maketh his angels spirits, and his ministers a flame of fire.
8 А про Сина: „Престол Твій, о Боже, навік віку; бе́рло Твого царюва́ння — бе́рло праведности. (aiōn g165)
But unto the Son he saith, Thy throne, O Elohim, is for ever and ever: a sceptre of righteousness is the sceptre of thy kingdom. (aiōn g165)
9 Ти полюбив праведність, а беззако́ння знена́видів; через це намасти́в Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж дру́зів Твоїх“.
Thou hast loved righteousness, and hated iniquity; therefore Elohim, even thy Elohim, hath anointed thee with the oil of gladness above thy fellows.
10 І: „Ти, Господи, землю колись закла́в, а небо — то чин Твоїх рук.
And, Thou, YHWH, in the beginning hast laid the foundation of the earth; and the heavens are the works of thine hands:
11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, — всі вони, як той одяг, поста́ріють.
They shall perish; but thou remainest; and they all shall wax old as doth a garment;
12 Як одежу, їх змі́ниш, — і минуться вони, а Ти за́вжди Той Са́мий, і роки Твої не закі́нчаться“!
And as a vesture shalt thou fold them up, and they shall be changed: but thou art the same, and thy years shall not fail.
13 Кому з анголів Він промовив коли: „Сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“!
But to which of the angels said he at any time, Sit on my right hand, until I make thine enemies thy footstool?
14 Чи не всі вони ду́хи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
Are they not all ministering spirits, sent forth to minister for them who shall be heirs of salvation?
