Буття 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

Joseph mah angmah ih im khenzawnkung khaeah, nihcae a phawh o thai thung, cang to phawsak ah loe, cang qanhaih phoisa to angmacae dip thungah pacaeng pae boih let ah, tiah a thuih pae.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

To pacoengah kai ih boengloeng, sum kanglung hoi sak ih boengloeng to, kanawk koek ih dip thungah cang a qanhaih phoisa hoi nawnto pacaeng paeh, tiah a naa. Joseph mah thuih ih lok baktih toengah anih mah sak.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

Khawnbang khodai naah loe nihcae to, angmacae ih laa hrang hoi nawnto patoeh.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

Nihcae vangpui thung hoi tacawt o moe, nasetto kangthla ah doeh caeh o ai vop, to naah Joseph mah angmah ih im khenzawn kami khaeah, to kaminawk to patom ah loe, na kae naah, nihcae khaeah, Tipongah kahoih hmuen to kasae hoiah nang pathok o loe?

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке “.

Tih hanah ka angraeng mah tui naek naah patoh ih, a boengloeng to na paquk o loe? To boengloeng loe kaom han koi hmuen khet naah patoh ih boengloeng ah oh, na sak o ih hmuen hae hoih ai, tiah thui paeh, tiah a naa.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

Anih mah nihcae to kae naah, a thuisak ih lok baktih toengah nihcae khaeah a thuih pae.

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

Toe nihcae mah, Tikhoe ka angraeng loe to tiah lokthuih loe? Na tamnanawk loe to baktih hmuen to ka sah o mak ai.

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

Khenah, dip thungah ka hnuk o ih phoisa mataeng doeh, Kanaan prae thung hoiah kang sin o let bae; kawbang maw na angraeng im ih phoisa hoi sui to ka paqu o halat tih?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

Na tamnanawk thungah mi kawbaktih ih dip thungah doeh to hmuen to na hnuk nahaeloe, anih to dueh nasoe; kalah kaicae boih loe ka angraeng ih tamna ah ka oh o han, tiah a naa o.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

Anih mah, Na thuih o ih lok baktiah om nasoe, mi kawbaktih ih dip thungah doeh boengloeng to ka hnuk nahaeloe, anih to ka tamna ah om nasoe, kalah kaminawk loe loih o tih, tiah a naa.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

To pacoengah long ah karangah amtik o moe, angmacae ih dip to paongh o boih.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

Im toepkung mah kacoeh ih hmuen hoi kanawk ih hmuen khoek to pakrong pae bit; to naah Benjamin ih dip thungah boegloeng to a hnuk.

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

To naah nihcae loe laihaw to asih o moe, laa hrang nuiah hmuennawk to thuengh o pacoengah, vangpui ah amlaem o let.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

Judah hoi nawkamyanawk Joseph imthung ah akun o naah, Joseph loe imthung ah oh vop, nihcae loe anih hmaa ah long ah akuep o.

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

Joseph mah nihcae khaeah, Tipongah hae tiah na oh o loe? Na sak o ih hmuen ka panoek mak ai, tiah na poek o maw? tiah a naa.

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

Judah mah anih khaeah, Ka angraeng khaeah timaw ka thuih o han boeh? Timaw ka thuih o han vop? Kawbang maw toenghaih kam tueng o sak han? Na tamnanawk ih zaehaih Sithaw mah amtuengsak boeh; khenah, kaicae loe nang ih tamna ah ni ka oh o han boeh, kaicae hoi boengloeng phawkung loe na tamna ah ka oh o han boeh, tiah a naa.

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

Toe Joseph mah nihcae khaeah, To baktih hmuen to ka sah mak ai; boengloeng phawkung khue ni kai ih tamna ah om tih; kalah boih loe nam pa khaeah lunghoihta hoiah caeh oh, tiah a naa.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

Judah mah anih khaeah caeh moe, Aw, ka angraeng, ka angraeng khaeah lok pakha to mah na thuisak raeh, nang loe Faro hoi kangvan ah na oh; toe na tamna nuiah palungphuisak hma raeh.

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

Ka angraeng nang mah, Nam pa hoi nam nawk na tawnh o vop maw? tiah nang dueng.

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

Kaicae mah ka angraeng khaeah, Kam pa loe oh vop, anih loe mitong boeh moe, mitong lam ah sak ih capa maeto oh vop; anih ih amya loe duek boeh; amno ih capanawk thungah anih khue ni anghmat boeh; anih loe ampa mah paroeai palung, tiah kang thuih o.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

To naah nang mah na tamnanawk khaeah, Kai khaeah angzo o haih ah, hnuk han ka koeh toeng, tiah na thuih.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той “.

Kaicae mah ka angraeng nang khaeah, Nawkta loe ampa hoi ampraek thai ai, anih mah caeh taak nahaeloe, kam pa loe dueh tih, tiah kang thuih o.

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

Toe nang mah na tamnanawk khaeah, Asoi koek nam nawk to nang zo o haih tathuk ai nahaeloe, ka mikhmai nang hnu o let mak ai boeh, tiah nang thuih.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

Na tamnanawk kam pa khaeah ka caeh o let naah, ka angraeng nang mah nang thuih ih loknawk to ka thuih pae o boih.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

To naah kam pa mah, Caeh o let ah loe, cang na qan pae o let ah, tiah ang naa.

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

Toe kaicae mah, Ka caeh o tathuk let mak ai; asoi koek kam nawk angzoh naah ni ka caeh o thai tih; asoi koek kam nawk to om ai nahaeloe, to kami ih mikhmai to ka hnu o let thai mak ai boeh, tiah ka naa o.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

Na tamna ih ampa mah, Ka zu mah caa hnetto ang sak pae, tito na panoek o.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

Maeto loe kai khae hoiah caeh ving boeh pongah, Anih loe moi kasan mah taprawt pet pet boeh mue, tiah kang naa o. To pacoeng hoiah loe anih to ka hnu let ai boeh.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“. (Sheol h7585)

Anih hae na lak o let moe, kasae tongh moeng nahaeloe, palungset loiah ka lu nui ih sampok hoiah ni nawnto taprong thungah nang thak o tih boeh, tiah ang naa. (Sheol h7585)

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

To pongah vaihi, nawkta hae hoi ai ah, na tamna mah kam pa khaeah ka caeh let nahaeloe, nawkta hinghaih hoi amhoe thai ai kam pa mah,

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу. (Sheol h7585)

nawkta to khet hawk moe, kaicae hoi nawnto nawkta angzo ai, tiah panoek nahaeloe, anih loe dueh roep tih boeh; na tamnanawk mah palungset loiah anih lu nui ih sampok to taprong thungah ka laem o sak moeng tih. (Sheol h7585)

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

Na tamna kai mah nawkta to ngancuem ah kang zoh haih let han hmang, tiah ka thuih pae boeh; anih to kang zo haih let ai nahaeloe, ka hing thung kam pa hmaa ah kasae thuihaih ka phawh han hmang, tiah lok ka thuih boeh.

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

To pongah vaihi nawkta zuengah kai hae na tamna ah ka oh han, nawkta loe amyanawk hoi nawnto amlaemsak ah.

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

Nawkta om ai ah, kawbang maw kam pa khaeah kam laem let thai tih? To tih ai nahaeloe, kam pa nuiah kapha raihaih to ka hnu moeng tih, tiah a naa.