Буття 43

1 А голод став тяжки́й у тім краї.

那地的饥荒甚大。

2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“

他们从埃及带来的粮食吃尽了，他们的父亲就对他们说：“你们再去给我籴些粮来。”

3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“

犹大对他说：“那人谆谆地告诫我们说：‘你们的兄弟若不与你们同来，你们就不得见我的面。’

4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.

你若打发我们的兄弟与我们同去，我们就下去给你籴粮；

5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.

你若不打发他去，我们就不下去，因为那人对我们说：‘你们的兄弟若不与你们同来，你们就不得见我的面。’”

6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“

以色列说：“你们为什么这样害我，告诉那人你们还有兄弟呢？”

7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“

他们回答说：“那人详细问到我们和我们的亲属，说：‘你们的父亲还在吗？你们还有兄弟吗？’我们就按着他所问的告诉他，焉能知道他要说‘必须把你们的兄弟带下来’呢？”

8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

犹大又对他父亲以色列说：“你打发童子与我同去，我们就起身下去，好叫我们和你，并我们的妇人孩子，都得存活，不至于死。

9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

我为他作保；你可以从我手中追讨，我若不带他回来交在你面前，我情愿永远担罪。

10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.

我们若没有耽搁，如今第二次都回来了。”

11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

他们的父亲以色列说：“若必须如此，你们就当这样行：可以将这地土产中最好的乳香、蜂蜜、香料、没药、榧子、杏仁都取一点，收在器具里，带下去送给那人作礼物，

12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.

又要手里加倍地带银子，并将归还在你们口袋内的银子仍带在手里；那或者是错了。

13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.

也带着你们的兄弟，起身去见那人。

14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“

但愿全能的 神使你们在那人面前蒙怜悯，释放你们的那弟兄和便雅悯回来。我若丧了儿子，就丧了吧！”

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

于是，他们拿着那礼物，又手里加倍地带银子，并且带着便雅悯，起身下到埃及，站在约瑟面前。

16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.

约瑟见便雅悯和他们同来，就对家宰说：“将这些人领到屋里。要宰杀牲畜，预备筵席，因为晌午这些人同我吃饭。”

17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.

家宰就遵着约瑟的命去行，领他们进约瑟的屋里。

18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.

他们因为被领到约瑟的屋里，就害怕，说：“领我们到这里来，必是因为头次归还在我们口袋里的银子，找我们的错缝，下手害我们，强取我们为奴仆，抢夺我们的驴。”

19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

他们就挨近约瑟的家宰，在屋门口和他说话，

20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

说：“我主啊，我们头次下来实在是要籴粮。

21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

后来到了住宿的地方，我们打开口袋，不料，各人的银子，分量足数，仍在各人的口袋内，现在我们手里又带回来了。

22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.

另外又带下银子来籴粮。不知道先前谁把银子放在我们的口袋里。”

23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.

家宰说：“你们可以放心，不要害怕，是你们的 神和你们父亲的 神赐给你们财宝在你们的口袋里；你们的银子，我早已收了。”他就把西缅带出来，交给他们。

24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

家宰就领他们进约瑟的屋里，给他们水洗脚，又给他们草料喂驴。

25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

他们就预备那礼物，等候约瑟晌午来，因为他们听见要在那里吃饭。

26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

约瑟来到家里，他们就把手中的礼物拿进屋去给他，又俯伏在地，向他下拜。

27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“

约瑟问他们好，又问：“你们的父亲—就是你们所说的那老人家平安吗？他还在吗？”

28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

他们回答说：“你仆人—我们的父亲平安；他还在。”于是他们低头下拜。

29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“

约瑟举目看见他同母的兄弟便雅悯，就说：“你们向我所说那顶小的兄弟就是这位吗？”又说：“小儿啊，愿 神赐恩给你！”

30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

约瑟爱弟之情发动，就急忙寻找可哭之地，进入自己的屋里，哭了一场。

31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“

他洗了脸出来，勉强隐忍，吩咐人摆饭。

32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

他们就为约瑟单摆了一席，为那些人又摆了一席，也为和约瑟同吃饭的埃及人另摆了一席，因为埃及人不可和希伯来人一同吃饭；那原是埃及人所厌恶的。

33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.

约瑟使众弟兄在他面前排列坐席，都按着长幼的次序，众弟兄就彼此诧异。

34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.

约瑟把他面前的食物分出来，送给他们；但便雅悯所得的比别人多五倍。他们就饮酒，和约瑟一同宴乐。