До галатів 1
1 Апо́стол Павло́, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але́ від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,
Павле апостол, ни од људи, ни кроз човека, него кроз Исуса Христа и Бога Оца, који Га васкрсе из мртвих,
2 і присутня зо мною вся браття, до Церко́в галаті́йських:
И сва браћа која су са мном, црквама галатским:
3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,
Благодат вам и мир од Бога Оца и Господа нашег Исуса Христа,
4 що за наші гріхи дав Само́го Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, — (aiōn g165)
Који даде себе за грехе наше да избави нас од садашњег света злог, по вољи Бога и Оца нашег, (aiōn g165)
6 Дивуюся я, що ви так скоро відхи́люєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Єва́нгелю,
Чудим се да се тако одмах одвраћате на друго јеванђеље од Оног који вас позва благодаћу Христовом,
7 що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Єва́нгелію.
Које није друго, само што неки сметају вас, и хоће да изврну јеванђеље Христово.
8 Але якби й ми або а́нгол із неба зачав благовісти́ти вам не те, що ми вам благовісти́ли, — нехай буде прокля́тий!
Али ако и ми, или анђео с неба јави вам јеванђеље другачије него што вам јависмо, проклет да буде!
9 Як ми перше казали, і тепер знов кажу́: коли хто вам не те благовісти́ть, що ви прийняли́, — нехай буде прокля́тий!
Као што пре рекосмо и сад опет велим: ако вам ко јави јеванђеље другачије него што примисте, проклет да буде!
10 Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим.
Зар ја сад људе наговарам или Бога? Или тражим људима да угађам? Јер кад бих ја још људима угађао, онда не бих био слуга Христов.
11 Звіщаю ж вам, браття, що Єва́нгелія, яку я благовісти́в, — вона не від людей.
Али вам дајем на знање, браћо, да оно јеванђеље које сам ја јавио, није по човеку.
12 Бо я не прийняв, ні навчився її від люди́ни, але об'явленням Ісуса Христа.
Јер га ја не примих од човека, нити научих, него откривењем Исуса Христа.
13 Чули бо ви про моє поступо́вання перше в юдействі, що Божу Церкву жорсто́ко я переслідував та руйнував її.
Јер сте чули моје живљење некад у Јеврејству, да сам одвише гонио цркву Божију и раскопавао је.
14 І я перевищував в юдействі багатьох своїх рове́сників роду мого, бувши запе́клим прихильником моїх отці́вських переда́нь.
И напредовах у Јеврејству већма од многих врсника својих у роду свом, и одвише ревновах за отачке своје обичаје.
15 Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав
А кад би угодно Богу, који ме изабра од утробе матере моје и призва благодаћу својом.
16 виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, — я не радився зараз із тілом та кров'ю,
Да јави Сина свог у мени, да Га јеванђељем објавим међу људима незнабошцима; одмах не питах тело и крв,
17 і не відправився в Єрусалим до апо́столів, що передо мною були, а пішов я в Ара́бію, і зно́ву вернувся в Дама́ск.
Нити изиђох у Јерусалим к старијим апостолима од себе него отидох у арапску, и опет се вратих у Дамаск.
18 По трьох ро́ках пото́му пішов я в Єрусалим побачити Ки́фу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.
А после тога на три године изиђох у Јерусалим да видим Петра, и остадох у њега петнаест дана.
19 А іншого з апо́столів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
Али другог од апостола не видех, осим Јакова брата Господњег.
20 А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю!
А шта вам пишем ево Бог види да не лажем.
21 Пото́му пішов я до си́рських та кілікі́йських країн.
А потом дођох у земље сирске и киликијске.
22 Церква́м же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, -
А бејах лицем непознат Христовим црквама јудејским;
23 тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовісти́ть тепер віру, що колись руйнував був її.
Него само беху чули да онај који нас некад гони сад проповеда веру коју некад раскопаваше.
24 І сла́вили Бога вони через мене!
И слављаху Бога за мене.
